Поза сумнівом, Київ для нинішньої столичної влади – не більше, ніж територія накопичення капіталу. Якщо цій владі не дати відсічі, її цинізм і захланність, помножені на презирство до киян, наберуть (чи набирають?) обертів, катастрофічних для міста. Всі розпачливі ламентації про унікальність, красу, історичну та культурну цінність колиски нашої цивілізації – не більше, ніж легке стрясання повітря. Бо цій владі треба давати по руках. Чи – найефективніше – більше до корита не пускати.
У жовтні минулого року мер Києва Віталій Кличко повідомив журналістам каналу «1+1», що наприкінці весни 2019-го (тобто, до Дня Києва) планує відкрити пішохідно-велосипедний міст між парками «Володимирська гірка» та «Хрещатий». При цьому демонструвався відеоролик, який мав ошелешити красою та принадами майбутнього шедевра зі скла і бетону 210 м завдовжки й від 6 до 14 метрів завширшки.
«З мосту відкриватиметься дивовижний вид на Дніпро. Можна буде побачити увесь Київ. Цей міст зробить наше місто ще більш привабливим для туристів», – гордовито констатував міський очільник.
Розпорядження про будівництво мосту КМДА видала 27 лютого 2017 р.
Тоді ж ішлося й про ще масшатбніші «перетворення»: Поштової площі – на туристичний хаб ( якщо простіше – вузол, центр); «канатку» від Арки дружби народів на Труханів острів зі станцією на Поштовій площі; купу зон відпочинку (можна лише уявити наші «зони відпочинку»!) та паркінгів…
Ще в липні минулого року «Рідна країна», оприлюднивши «Рейтинг марнотратства» київської влади, привертала увагу громадськості до цього «проекту століття», на який міським бюджетом-2018 було передбачено 80 млн.грн., а вартість лише проектування становила на той час 2,6 млн. грн. (Тепер фігурує вже інша сума – 255,57 млн. грн, а будівництвом займається підрядник – «Спецавто-Буд» зі статутним фондом у 7 тисяч гривень і основним видом спеціалізації – «Оренда і лізинг будівельної техніки та обладнання для будівництва цивільних об’єктів». Для порівняння: веломототрек на базі спортивної роти «Чайка», відкриття якого міський очільник анонсував на 2020р., планується спорудити за 165 млн.грн. Тобто один лише пішохідно-велосипедний «Міст Кличка» за майже 560млн.грн. коштуватиме киянам у півтора рази більше, ніж стартові схили, системи сповіщення та покриття, офісні, службові та технічні приміщення, паркани – словом, цілий трек з усією інфраструктурою!
Думкою киян традиційно владці не цікавилися, про конкурс на кращий проект також не було чути, лише нині стало відомо, що він нібито проводився.
За спинами містоочільників укотре замаячіли примарні, але з цілком реальними дужими апетитами,«друзі-забудовники».
Як ми розуміємо, грошики потихеньку «освоювалися»…
Аж поки не вибухнув скандал. ЮНЕСКО поставило перед київськими владцями вимогу: міст від Володимирської гірки до Арки дружби народів – не будувати.
Про це свідчить лист Міністерства культури України до КМДА від 11 лютого поточного року, в якому, зокрема, зазначається: «… на лист Комунальногь підприємства «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2018 №172/866 про наміри будівництва мостового пішохідно-велисипедного переходу між парками «Хрещатий» та «Володимирська гірка» в Печерському та Шевченківському районах надійшли рекомендації КВС (Комітету всесвітньої спадщини, – О.Б.) ЮНЕСКО щодо утримання від проведення будь-якого будівництва на вказаній земельні ділянці.
З огляду на викладене, Мінкультури наголошує на необхідності зупинення будь-яких будівельних робіт між парками «Хрещатий» та Володимирська гірка» в Печерському та Шевченківському районах, до врегулювання розбіжностей та проведення відповідних консультацій…».
Скан-копію листа можна побачити тут.
Нагадаємо, що згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини», перед початком проведення будівельних робіт поруч з об’єктами всесвітньої спадщини, у прилеглих територіях та буферних зонах необхідно інформувати КВС ЮНЕСКО (Володимирські гори перебувають під охороною ЮНЕСКО, – О.Б.)
Але спритники з привладного КП «Інженерний центр», скеруваши листа до КВС ЮНЕСКО у липні минулого року, на відповідь чекати не стали і в грудні розпочали роботи. Розрахунок видається простим – його не раз успішно використовували «друзі-забудовники» в інших ситуаціях. Скажімо, коли незаконно споруджувалися численні житловежі, що спотворили панораму Києва на обох берегах Дніпра та в зелених зонах різних районів столиці. Були протести мешканців Києва, були й суди, і навіть ухвалювали рішення про незаконність забудов, а забудовники лише лукаво підсміювалися: мовляв, зробити вже нічого неможливо, народ наперед розкупив квартири, грошики ми вже вклали у нові проекти… Час спливав, «висотки» лишалися…
Та повернімося до наших «мОстозабудовників». У квітні до Києва мають прибути експерти ЮНЕСКО. Не важко прогнозувати, що «друзі забудовників» з будівлі на Хрещатику всіляко умовлятимуть заплющити очі на очевидну спробу знищити цінності, які охороняються ЮНЕСКО. На такий, з дозволу сказати, компроміс представники ЮНЕСКО, гадаємо, не погодяться. Тож нашим «дядькам отечества чужого» доведеться або розпорядитися демонтувати об’єкт, вже розрекламований як «фішка номер один» В.Кличка та його адміністрації, або… піти на припинення угоди про співпрацю з ЮНЕСКО.
Створюється враження, що київська влада свідомо провокує саме такий розвиток подій. Бо тоді, поза контролем цієї авторитетної організації, можна без жодних перешкод, наприклад, будувати в Софії – елітні лазні, у Лаврі – шинки та казино, на Володимирській гірці – апартаменти для багатих жлобів…
Скажете, я перебільшую? Судячи з апетитів та оглядаючи скалічені краєвиди нашої рідної столиці, – перебільшення не вельми суттєве…
Блог Олени Бондаренко
