5 листопада 1953р. розпочався рух одним з головних мостів Києва – мостом Патона.
Всесвітньо відомий інженер, академік Євген Оскарович Патон, на честь якого названо міст, брав безпосередню участь у його проектуванні та будівництві та довів, що зварювання може й повинне застосовуватися у мостобудуванні.
Історія мосту сягає опосередковано 1904р.,коли міська влада вирішила з’єднати Маріїнський та Хрещатий парки. Але на місці гіпотетичного з’єднання постійно сповзав ґрунт, тож ухвалили зробити там замість алеї – підземний перехід. Спроектувати перехід запросили 34-річного і вже відомого професора Московського інженерного інституту шляхів сполучення Євгена Патона.
Згодом Євген Оскарович розповідав, що, прибувши до Києва на Великдень, був невимовно зачарований красою київських пагорбів, величним Дніпром , панорамою лівого берега. І враз вирішив: замість нудного переходу варто будувати легкий, вишуканий місточок.
Патонові запропонували очолити кафедру мостопроектування при Київвській Політехніці. Через 5 років міст авторства Є.Патона граційно поєднав обидва парки – нині ми знаємо його як міст Закоханих.
1929р. Є.О.Патон заснував зварювальну лабораторію та електрозварювальний комітет, які стали основою для створення всесвітньо відомого Інституту електрозварювання ім.Є.Патона.
Під час Першої світової війни міст, що з’єднував лівий та правий береги Дніпра, був зруйнований, на його місці постала тимчасова переправа з металевих і дерев’яних конструкцій. Через 20 років було вирішено побудувати капітальний металевий міст (за проектом – Наводницький). 1939р. розпочалося будівництво. Почали встановлювати опори, та на заваді стала Друга світова. На початку 1942р. на вже зведених опорах окупанти відновили будівництво. Тимчасовий міст назвали на честь генерал-фельдмаршала В.фон Райхенау. Восени 1943., відступаючи, нацисти знищили свій витвір. До речі, вони виявили унікальну колекцію мостових переходів, зібрану Є.Патоном – понад 1200 експонатів, серед яких також і світлини та креслення – й вивезли невідь куди.
По війні будівництво було відновлене (назву «Наводницький» вирішили змінити на «Київський»); рештки опор використали для тимчасового мосту; нині на одній зі старих опор встановлена скульптура «Рідкісний птах».
По війні у службове користування Є.Патонові, за особистим розпорядженням М.Хрущова, було надано американське авто «Лінкольн Зефір». Першим під час урочистого відкриття син великого будівничого, Борис Патон, в’їхав на міст за кермом «Лінкольн Зефіра». Під час урочистостей було оголошене рішення уряду про присвоєння мостові імені Є.О.Патона – замість проектної «Київський».
Сам Євген Оскарович не дожив до цієї хвилюючої миті трохи менше 4 місяців – помер у серпні 1953-го…
Завдовжки міст, який з’єднує проспект Соборності на лівому березі Дніпра та проспект Дружби народів – на правому – 1543м, заввишки – 3,6м. Складається з 26 перегонів, під час монтажу яких зварено 10 668м швів. Міст унікальний тим, що став першою суцільнозварною спорудою такої довжини.
Проїжджа частина мосту – завширшки 21м, тротуари обабіч неї – 3м. Вага металевих конструкцій – близько 10т.
1968р. на мосту – вперше в Союзі – встановили напівжорстку декоративну огорожу.
Цьому передувала трагедія, про яку, втім, як і про інші катастрофи в СРСР, було звелено мовчати…
Наприкінці квітня 1967р. у Дніпро з мосту Патона впав автобус із пасажирами.
В офіційних джерелах про це, ясна річ – нічичирк. Однак у архівах транспортного підприємства, до якого належав автобус, зазначається, що аварія сталася 25 квітня. Ще була грамота, якою нагородили працівника дарницької ДАІ М.Онупка «за рішучість і мужність під час рятування людей у р.Дніпрі після аварії автобуса 25 квітня 1967р.».
…Автобус ЛАЗ, не так давно отриманий автопідприємством у виробника, рухався від автостанції «Бровари» до кінцевої – «Палац спорту» – в Києві. На міст Патона в’їхав близько 15.20. Водій Опанасенко вирішив обігнати «фуру», яка везла з Молдови овочі-фрукти, зачепився за бампер трамвая, що рухався у тому ж напрямку, вилетів на «зустрічку», збив шматок огорожі й впав у Дніпро. Загинуло, за однією з версій, 27 людей, у тому числі – водій і кондукторка. Один пасажир помер на березі, п’ятьох жінок доправили до лікарні. В інших версіях трагедії йдеться про 37 і навіть про 54 загиблих. Петрові Шелесту, на той час першому секретареві ЦК КПУ, міліцейське керівництво доповіло про 45 загиблих і двох людей, які встигли вистрибнути з вікна, тож дивом врятувалися.
Київ вирував чутками. Говорили про 30 загиблих спортсменів. Насправді у катастрофі загинув лише один спортсмен – 47-річний Наполеон Каракашьян, який тренував баскетбольні збірні Київського військового округу та ЗС СРСР. У некрологу Н.Каракашьяна в «Спортивній газеті» про трагедію не було сказано ні слова…
Впродовж 50 років (1954-2004р.р.) мостом Патона рухалися трамваї. Коли рейки прибрали, мостом пустили тролейбуси, які ходять тут і нині. Щоправда, мешканці нарікають: тролейбуси не в змозі справитися з пасажирським потоком, навіть подейкували, буцім трамвайні колії відновлять. Однак тепер уже зрозуміло, що не відновлять.
У 2009р. було здійснено реконструкцію лівобережної частини мосту, а 2014-го споруджена правобережна розв’язка, так звана «Турбіна». Втім і зараз міст залишається найаварійнішою місциною столиці, а «корки» тут – звичне явище.
Про необхідність його реконструкції говорили заледве не з перших днів Незалежності, але, як водиться, бракувало коштів. Під час підготовки до Євро-2012 про ремонт мосту заговорили знову. Планувалося замінити важке залізобетонне покриття на металеве, прокласти 8 смуг руху замість 6, збільшити загальну ширину споруди до 38 метрів. Однак тоді реконструкція обмежилася балачками. Втім, напередодні виборів-2019 вони вкотре виринули.
Київська мерія повідомила журналістам, що на міст Патона таки очікує капітальний ремонт. Адже корозійні пошкодження металевих конструкцій та поперечних балок стають дедалі більше незворотніми й небезпечними. Міська влада планує залучити до робіт Інститут ім. Є.О.Патона. Лише для комплексного обстеження «пацієнта» з міського бюджету розпорядилися надати 4 млн грн., після чого будуть визначені обсяги робіт і розроблений проект реконструкції. Коли почнеться реконструкція, наразі не відомо. На запитання, чи є впевненість у використанні коштів за призначенням, кияни звично-скептично усміхаються…
Варто сказати, що страхітливий стан мосту виглядає на новину лише для владців. От і цьогоріч на початку серпня мешканці столиці не на жарт стривожилися: від однієї з опор відпало гранітне облицювання. Але «Київавтодор» – одна з організацій, на чиєму балансі перебуває міст – стверджував, що стан споруди замало не ідеальний. Ще раніше, у 2016-му, спортсмени, пересуваючись байдарками під мостом, виявили,що відпало близько 2 м облицювання.
Даруйте і наш скептицизм, але, схоже, й до 65-річного ювілею Патонового дітища інших подарунків, ніж обіцянки, типові для нинішньої «влади забудовників», не передбачається…
Блог Олени Бондаренко
