Тут днями Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій затаврувала ганьбою Запорізьку обласну раду, в якій досі ЗАЛИШАЄТЬСЯ депутатом…сумновідомий зрадник, так званий «керівник» окупаційної адміністрації рф на тимчасово окупованій території Запорізької області БАЛИЦЬКИЙ.

Прикро, що член Уряду, який сформований парламентською більшістю, Ірина Верещук НЕ ЗНАЄ, що вже майже рік Верховна Рада блокує розгляд законопроекту Кабінету Міністрів щодо наслідків ухвалених судом рішень про заборону політичної партії для статусу депутатів місцевих рад.

Нагадаю, що майже рік тому, 20 червня 2022 року КМУ розробив, підтримав і направив ВР законопроект про позбавлення мандатів депутатів місцевих рад від заборонених партій.

На сайті ВР міститься інформація, що лише через 5 місяців відповідний Комітет розглянув цей Закон, а керівництво Парламенту ДОСІ не включає його в порядок денний для голосування та ухвалення?!

Я вже неодноразово звертав увагу на лицемірство очільників парламенту і влади загалом, які публічно таврують ганьбою депутатів-зрадників і водночас співпрацюють з ними, займаються спільним бізнесом і захищають їх мандати. Навіть після оприлюднення інформації про те, що Фірташ отримав дипломатичний статус захисту від Білорусі, його соратники і бізнес-партнери продовжують обіймати в Україні впливові посади і залишатися в парламенті та місцевих радах.

Як відомо, окрім депутатів ВР від ОПЗЖ, на останніх виборах до місцевих рад було обрано біля 4 тисяч депутатів від нині заборонених партій.

Як треба правильно і справедливо діяти:

– невідкладно розглянути та ухвалити Урядовий законопроект-7476 та позбавити статусу ВСІХ депутатів місцевих рад;

– ухвалити рішення про заборону участі у майбутніх виборах та праві обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування ВСІМ членам ЗАБОРОНЕНИХ партій, які перебували в них на 24 лютого 2022 року.

Бо навіщо тоді було витрачати скільки часу, зусиль і піару для ЗАБОРОНИ партій слуг Путіна у воюючій, з російською ордою вбивць, ґвалтівників і мародерів, Україні?!

Блог Миколи Томенка