Одна країна дуже процвітаюча. Експортує в 223 країни свої товари (зі 193 існуючих!). В цій Україні, за словами президента, «нульова толерантність до корупції», а General electric вбачає значні перспективи економічного розвитку.

Пенсіонери радісно посміхаються з телеекранів і радіють, що отримали більшу пенсію. Освітяни розповідають, як вони позбулися «радянських методів освіти» і користуються найкращими світовими.

Тут зарплата  у всіх зростає олімпійськими темпами – аж на 19% за рік, а долар піддається лише незначним сезонним коливанням. Громади отримали стільки грошей, що не знають куди їх витратити.

Тут уряд проводить роботу з громадянами щодо впровадження реформ і отримує колосальну підтримку.

В цій країні живуть небагато людей – уряд, Верховна Рада, президент та їхні товариші.

Де живемо ми з вами?

Ми живемо в Україні, де сальдо зовнішньої торгівлі України “пішло в мінус” на 5 мільярдів доларів, що в 2,2 рази більше показника перших 10 місяців 2016 роки (2,33 млрд доларів).

Голова НАЗК отримала 1 мільйон грн. зарплати за 2017 рік, а громадяни за опитуваннями визначають другою проблемою, після війни на Донбасі, КОРУПЦІЮ.

Ми живемо в країні, де європейські партнери публічно й принизливо забирають гранти на розвиток у чиновників через хабарництво та тіньові схеми.

Мінімальна пенсія у нас складає 50$, а тих, хто її отримує 7 із 12 млн пенсіонерів. Мінімальна заробітна плата не дотягує і до 150$.

Ми живемо в країні, де олімпійський темп має не зарплата, а ціни на продукти (18-20%, а на м’ясо 37%) .

У нас громади змушені закривати заклади освіти через брак коштів на їх утримання. Взимку ніхто не навчається – дорого.

За соціологічними опитуваннями «Рейтинг» більше 50% вважають, що в найближчі 5 років ситуація або не зміниться, або навіть загостриться. 50% мріють, щоб їхні діти проживали за кордоном і 15% українців благають – нехай вже буде так, аби не гірше.

Блог Валентини Різник