Складається враження, що владна Україна продовжує жити в доковідний період. Чуємо ті ж самі мантри і лозунги з короткого курсу будівника капіталізму, почуті на курсах в США чи ЄС за останні десятиріччя.
Натомість, специфіка ковідного світу вимагає переосмислення модних формул лібералів-реформаторів про те, що ринок і конкуренція самі врегулюють економіку країни – головне не заважати!
Нині вкрай важливо творити сильну національну економіку, а не лише гордитися статусом важливого сировинного придатку світу й навчитися захищати свої економічні інтереси у світовій системі торгівлі.
Для прикладу, нагадаю переможне рішення Арбітражу про законність мораторію на експорт лісу-кругляку, який мені з колегами вдалося у свій час провести у ВР та змусити його підписати Президентом. Тепер варто лише уточнити мотивацію введення мораторію як захисту довкілля й заповідності країни і нарешті почати творити прозорий національний ринок конкурентних у світі деревообробної та меблевої галузей.
Національна охорона здоров`я і освіта з наукою – теж безумовний пріоритет за сьогоднішньої ситуації, а не продовження державної політики підготовки молодих фахівців (головне із знанням іноземної мови) для роботи за кордоном.
Ковід також вчить, що батьківщина не там, де добре, а де ти живеш, навчаєшся, лікуєшся і платиш податки.
Бо нині ситуація змусила й високопосадовців і бізнесменів звикати лікуватися та оздоровлюватися у своїй рідній країні!
Тож і якісну медицину, конкурентну науку, престижну освіту, креативну культуру, внутрішній туризм нарешті потрібно створювати саме в Україні!
Отож, національна і соціальна держава стає визначальним трендом нинішнього життя і спроба проштовхнути на рівні державної політики нову редакцію ліберально-космополітичної країни є неадекватністю і злочином!
