Охлократія, що перекладається з грецької як «влада натовпу», стає нормою політичного життя в Україні.
Нагадаю, що такий тип політичного режиму характерний
некомпетентністю влади, спробою простими методами вирішувати складні проблеми, використанням популізму як інструменту для реалізації власних вузькокорпоративних інтересів, неповагою до законів…
Як відомо, свою передвиборчу кампанію Зеленський розпочав через акторську версію творення образу президента із народу, бо кожен може бути Президентом.
А отже і керувати країною надто просто: треба просто перестати красти, стріляти, брехати… І бажано свою правоту й принциповість підтверджувати по-народному або ж матюкати. Бо чим більше матів у вашій простій і зрозумілій натовпу мові, тим ви – конкретніший і народніший політик!
Згодом, ця народна версія президента підкріпилися відповідними обіцянками і діями про так звану пряму демократію або ж точніше охлократію. «Я розпустив парламент», бо люди так хочуть; треба арештувати такого то, бо народ вимагає; треба приймати рішення швидко, бо громада зачекалася …І врешті решт – я думаю тактично, бо не має часу на стратегію?!
Нині ж окрім недолугих і примітивних управлінських рішень від відеозвернення до відеозвернення народного вождя, влада не здатна продемонструвати бодай річний план дій. І тому, так звана генеральна лінія охлократії від Зеленського коливається щоденно разом із хаотичним та незбагненним принципом зміни кадрів.
Але найсумніше інше. Така безсистемність, непрофесіоналізм і безвідповідальність провокує на відповідні дії й місцеву владу. От і нині «на вимогу людей чи громади» з‘являються нові народні вожді – Зеленські місцевого розливу!
Вони, як і київські високопосадовці, можуть не виконувати законів і урядових рішень, бо люди не хочуть, а громада вимагає від них діяти інакше – більш справедливо і правильно.
А хто проти сучасної модної політики анархії та хаосу, той нехай «іде в сраку», – як радив колись Зеленський депутатам ВР!
Отож, «влада натовпу» від Зеленського сьогодні не лише загралася, вона – перед життєво важливим вибором: або вона визнає свою стратегічну помилку і змінюється, або її замінять не запитавши на те згоди.
Адже вчить історія, що період влади заснований на принципі «panem et circenses» – «хліба і видовищ» довго не триває.
Бо й видовища вже не ті, й хліба – все менше і менше!

Блог Миколи Томенка