Лідер політичної партії Громадський рух “Рідна країна” Микола Томенко в ранковому ефірі на “112 Україна” розповів чому антикорупційна реформа влади провалилась.
“Боротьба з корупцією стала найбільш розрекламованою реформою влади. Дуже багато коштів було витрачено на пропагандистські речі та піар. Перші арешти були дуже обнадійливими, оскільки затримували серйозних посадовців. Сьогодні виявляється, що домінанта гри на публіку виявилась ключовою. Всі справи виявились непродуманими, особливо якщо взяти гучні справи Насірова, Бочковського, яких в судовому порядку поновили на посадах та повиплачували зарплати. Я вже пропонував, щоб ті, хто арештував з порушенням законної процедури, нехай би хоч зарплату їм зі своїх кишень видали, оскільки виплачувати її довелось з держбюджету .
Висновок в даному випадку один: піар – це добре, але без системи та інститутів результату не буде.
Сьогодні влада пішла на змову з кримінальними угрупуваннями і тепер, якщо ми бачимо якісь арешти, то вони дуже низького рівня.
В процесі боротьби з корупцією вибудувалась цікава схема. Дуже багато людей з кримінальних угрупувань стали друзями влади, почали фінансувати армію і назвали себе волонтерами, хтось почав вкладати в церкву і став меценатом. А тепер як їх судити, якщо вони церкві допомагають?
Тому боротьба з корупцією провалилась, оскільки не створена система, немає політичної волі, і влада зацікавлена в тому, щоб не відкривати кримінальні справи, оскільки їй потрібна фінансова підтримка великих бізнесових груп.
Звичайно, коли влада в країні зміниться, на що я дуже сподіваюсь, потрібно починати все з нуля, оскільки органи, які мають боротися з корупцією, сьогодні є невід’ємною її складовою.
Як побороти корупцію?
Я вже довгий час як науковець намагаюсь зрозуміти загадкову українську ментальність і дійшов до наступного висновку. Як тільки суспільство бачить, що президент не бере своїх друзів чи бізнес-партнерів на посади та не лобіює інтереси своєї компанії, він стає прикладом для наслідування і має моральне право сказати так не робити міністру чи спікеру, а ті, в свою чергу, передавати таку тенденцію на нижчі рівні.
В нас виходить навпаки. Президент в своїх інтересах розподіляє бюджет, то чому якийсь міський голова не може зробити так само.
Мене дивує гордість, з якою сьогодні розповідають про систему Prozorro, оскільки якщо її постійно моніторити, можна помітити, як брати і сестри посадовців чи депутатів «випадково» виграють тендери. Антикорупційне думання нинішньої влади нічим не відрізняється від попередньої”.
