Розруха не у клозетах…

Не перший день спостерігаючи за метушнею навколо повернення (прориву через кордон?) недавнього друга Президента, а нині – «затятого опозиціонера», постійно згадую цю фразу з «Собачого серця» Михайла Булгакова. «Розруха не в клозетах. Розруха – у головах». В соціальних мережах нібито розумні люди з незрозумілою затятістю «ламають списи» довкола події, яка більше нагадує добре зрежисований спектакль. Крім того, що «опозиціонер», який мав рейтинг у межах соціологічної похибки зараз добряче потопчеться по рейтингах інших «товаришів по боротьбі», маємо ще й елемент відволікання уваги громадськості від дійсно кричущих проблем.

Поки «на граніце тучі ходят хмуро» (і все це вкидається у ЗМІ),  тихенько зростають ціни, незрозуміло куди прямують пенсійна та медична реформи, створена ціла схема для розбазарювання (чи й розкрадання?) культурних цінностей національного значення.  До речі, останній випадок, який трапився безпосередньо в Національному заповіднику Києво-Печерська Лавра, виявився не поодиноким – громадськість з’ясувала, що «схема» призначення безвідповідальних «В.О.» на посади керівників національних заповідників реалізована Мінкультом вже в кількох місцях на периферії.

В звязку з усім цим, як завжди, виникає питання: «кому вигідно»?

Кому вигідно, щоб політик, який мав рейтинг у межах соціологічної похибки отримав можливість бути присутнім в ефірі мало не цілодобово? Зрозуміло, що голоси потенційних виборців будуть «відкушуватись» саме за рахунок «націонал-демократичної опозиції» – симпатики «Оппоблоку» чи подібних йому «Зажиттів»  занадто відрізняються політичними уподобаннями.

Кому вигідно, що замість конкретних та жорстких запитань щодо надання українського громадянства особам, яки є апологетами так званого «руского міра» (як от, діючий депутат Новінський ) суспільство жваво обговорює «вкинуту» йому тему громадянства «грузинських реформаторів»?

Кому вигідно, щоб замість вимагати у влади прийняти закони щодо скасування недоторканності або створення тимчасових слідчих комісій (останнє – «болюче місце» усіх наших президентів) значна частина громадськості обговорює прикордонний «цирк на дроті» і старанно вішає один одному ярлики? При чому, небажання опонента розділити думку захисника «громадянина України» автоматично робить його «порохоботом».

Можливо, треба замислитися над суттю процесів, а не шукати в соцмережах «порохоботів» або «юлєботів»? Тим більше, що у тих виникне бажання застосувати термін на зразок «сакобот». А це вже, вибачте, і звучить якось не дуже… Шануймося, громадяни України. Поважаймо себе, свою історію та традиції. І мислимо логічно.