Сільське господарство нині є основним джерелом надходжень валютної виручки в Україну: частка експорту сільськогосподарської продукції зросла з 38% у 2014р. до 43% у 2016 р. І це – не завдяки політиці уряду, а всупереч їй. Адже в державі цілковито відсутня чітка, дієва стратегія розвитку агропромислового комплексу.
Сьогодні на українській землі панують аграрні холдинги. Середні та малі фермерські підприємства позбавлені державної підтримки, інвестицій, дешевого кредитування, хоча саме вони дають роботу більшості сільського населення, є селоутворюючими. Внаслідок цього зростає безробіття, руйнується сільська інфраструктура, погіршується соціальний стан села, молодь виїздить у міста й за кордон.
У занепаді професійно-технічна освіта – значить,не розвиваються як слід овочівництво, садівництво, тваринництво, а отже, й харчова промисловість.
Одне з важливих завдань земельної реформи – заборона купівлі землі сільськогосподарського призначення іноземцями (нерезидентами). Треба також провести цілковиту інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення, що розв’яже проблеми обліку, використання та сплати податків з близько 10 млн га. Слід встановити мінімальну ціну на землю сільськогосподарського призначення, щоб уникнути фінансово-земельних спекуляцій. Інший захисний, стабілізуючий, антимонопольний та антиспекулятивний механізм – закріплення обмеженого (квотованого) права купівлі у приватну власність землі як фізичними, так і юридичними особами.
Це лише частина пропозицій до нашого плану дій. Самими очікуванням і терпінням ситуацію на краще не змінити.
Уривок промови Євгенія Суслова на Громадському форумі «Національна стратегія «План дій для України»
