Інтернаціоналісти, окупанти чи заручники афганської авантюри кремлівських старців?

15 лютого виповнилось рівно 35 років з дня виводу так званого обмеженого контингенту радянських військ із Афганістану. За цей період суспільство так і не дізналося страшної правди про цю афганську авантюру кремлівських старців, яка за ОФІЦІЙНИМИ ДАНИМИ призвела до втрат 14 427 осіб, серед яких було 2 378 українців (нині називають цифру більш як 3 000). Незалежні ж експерти стверджують, що ці цифри занижені, щонайменше, в кілька разів!

Як же нині оцінювати цю подію в сучасній незалежній Україні?

Нагадаю, що ще в період радянської України я написав статтю «Ми були «добрими окупантами», за що тодішні номенклатурні віп-афганці затаврували мене офіційною критикою і непримиренною ганьбою!

З відновленням нашої Незалежності ідеологічний водорозділ між провладними віп-афганцями та простим народом, який пройшов Афганську війну збільшувався з кожним роком. Афганська номенклатура ревно служила Кучмі, Януковичу та їх партіям й водночас активно ділила квартири і машини від держави, натомість прості афганці брали участь в Помаранчевій революції, створили Афганську сотню під час Революції Гідності та всіляко допомагали і допомагають армії під час російсько-української війни.

Тож і сьогодні колишні номенклатурні афганці та їх ідеологічні прихильники залишаються, прости Господи, воїнами-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТАМИ і по факту є частиною радянсько-російського міфу про «героїчну допомогу СРСР братському афганському народу». Достатньо переглянути матеріали головної організації афганців, яка й досі у своїй назві зберігає «інтернаціональний дух», а серед керівництва низки областей – сумновідомих вчорашніх фанатів Януковича і Путіна та плакальників за величним радянським минулим. Вони й сьогодні молитимуться у храмі московського патріархату, який освятив російську орду військового злочинця Путіна у війні проти українського народу. І найсумніше, що біля головного памʼятника афганцям, до якого сьогодні принесуть квіти памʼяті кияни, вони прочитають фрагмент із російськомовного вірша Сєргея Говорухина, сина відомого українофоба і путініста Станіслава Говорухина?!

Переконаний, що радянсько-російський міф, а точніше пропагандистська брехня про «интернациональний долг» повинна нарешті залишити територію України, починаючи від назв організацій і закінчуючи написами на памʼятниках. Вже давно настав час зупинити фінансову підтримку афганської віп-номенклатури, яка більш 35 років паразитує на «героїзмі так званих воїнів-інтернаціоналістів радянської армії в Афганістані». Водночас держава повинна поважати родини загиблих афганців і тих, хто отримав поранення й пройшов через випробування тією війною. Бо сотні тисяч молодих українців не по своїй волі стали заручниками і жертвами афганської авантюри московських старців (через радянсько-афганську війну пройшли не менш як 160 тисяч українців, понад 3 000 із них загинуло, а біля 11 000 – отримали поранення).

І спеціальні слова подяки та підтримки моїм афганським побратимам, які нині передають свій досвід молодим воїнам ЗСУ та допомагають своєю волонтерською працею наближати перемогу над російською ордою країни-терориста військового злочинця Путіна!