Сьогодні – День Петра Павла і це давній народний знак, що настала пора жнивувати. Недаремно ж мовиться, що «Святий Петро жито зажинає…» Саме цього святого українці вважали за покровителя і охоронця поля та майбутнього врожаю.
Тож у такий знаковий день хотів нагадати про іншу НЕДОБРУ НОВИНУ для українського села, хліборобів та загалом України:
від 1 січня 2024 року, згідно чинного законодавства, розпочнеться другий етап так званої земельної реформи.
На ринок воюючої України будуть допущені не лише фізичні, а й ЮРИДИЧНІ особи та буде збільшено розмір землі, яку можна придбати – до 10 ТИСЯЧ ГЕКТАРІВ!
Переконаний, що запуск повноцінного ринку землі для юридичних осіб (опосередковано і для іноземців) в умовах воєнного стану не лише ризиковано, а й шкідливо.
Сьогодні реальні хлібороби – представники малого і середнього бізнесу в екстремальних умовах не лише ведуть господарювання, а й активно допомагають фронту.
Натомість, ці ж таки національні агровиробники переживають серйозні проблеми з логістикою, недобросовісною конкуренцією фермерів сусідніх держав та відповідно низькою ціною на аграрну продукцію всередині країни.
Варто також згадати й неконтрольований процес так званої оптимізації, а точніше масового закриття бібліотек, шкіл, лікарень, будинків культури, дитячо-спортивних шкіл… у сільській місцевості. Можна лише уявити стан ОБЕЗЛЮДНЕННЯ українських сіл і містечок (колишніх райцентрів), коли яких-неяких місцевих фермерів та агрофірм замінять великі агрохолдинги із столиць та офшорів?!
Саме тому наша команда ПІДТРИМУЄ пропозицію про продовження терміну обмеження для продажу земель сільськогосподарського призначення та відтермінування 2 етапу земельної реформи, щонайменше, до завершення воєнного стану.
А тим часом наш Фонд «РІДНА КРАЇНА» спільно з Національним історико-етнографічним заповідником «ПЕРЕЯСЛАВ» та місцевими фермерами Київщини долучається до сакрального українського дійства – жнивування і проведе давній обряд ЗАЖИНКИ-2023
Бо як каже українська народна мудрість часів війни:
«БУДЕ ХЛІБ – БУДЕ й ПЕРЕМОГА!»
Блог Миколи Томенка
