В 2014 році наш Фонд «Рідна країна» розпочав просвітницький проект «Перемогли гітлера – переможемо і путіна». Нашою метою було завдання розповісти історичну правду про ВИРІШАЛЬНИЙ внесок УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ у перемогу над нацизмом, а також порівняння ідеологій-близнюків нацизму від гітлера і рашизму від путіна. Відразу скажу, що не всім сподобався наш проект і для прикладу – ВСІ радіостанції України відмовили розміщати до 70-річчя Перемоги над нацизмом нашу соціальну рекламу. Лише радіо ЕРА за сприяння Ігоря Лоташевського розмістила наші ролики, щоправда гасло «Перемогли гітлера – переможемо і путіна» прозвучало лише кілька разів. Далі, власники ЕРИ погодилися крутити лишень коротку версію наших роликів, щоб не зіпсувати українсько-російські відносини.
Для нас було очевидно ще 8 років тому, що ідеологія РАШИЗМУ від путіна є продовженням ідеології НАЦИЗМУ від гітлера. Натомість, посадовці та політики продовжили вірити у замирення та відновлення дружби з «братським російським народом».
Але ця згадка – не докір різним владам і політикам. Це спроба знову повернутися на 80 років назад і зробити все, щоб тодішні помилки війни не повторилися у війні нинішній.
Про дурний УРА-ПАТРІОТИЗМ і про ПЕРЕМОГИ чиновників у тилу, замість ПЕРЕМОГ військових на фронті.
Отож кілька цитат із «Щоденникових записів» Олександра ДОВЖЕНКА від 1942 року:
«Що найбільше дражнить мене у нашій війні – це пошлий лакирований тон наших газетних статей… я плювався б, читаючи протягом такого довгого часу оцю газетну бодреньку-панегіричеську окрошку…Я ніде не читав ще ні однієї критичної статті про безлад, ні про дурнів, а їх хоч греблю гати, про невміння евакуірувати, про невміння вірно орієнтувати народ тощо…»
«Найменше б я хотів дожити до того моменту, коли після хоча і нелюдської, тяжкої, але переможної війни кожна наша ганчірка перетворилася у священну реліквію переможця. Коли кожен дурень і бюрократ, не дивлячись на якого народ переможе фашистів, заявить, що перемога сталася саме завдяки йому, що кріпив оборону, коли дурень стане священним і недоторканним, не підлягатиме критикуванню.»
«Я хочу вірити…що все ж таки виростуть і загартуються в боротьбі сильні характери, сильні душі замість сильних срак, широкі натури, чесні, сміливі і відверті, що виросли і оформилися в огні і бурі».
П.С. Подаю також фрагмент воєнного виступу Олександра Довженка про «Україну у вогні». Переконаний, що нині він би також переконливо закликав бити російську, як у свій час фашисту орду.

Блог Миколи Томенка