Є пророки у власній Вітчизні: з нагоди дня народження Василя СИМОНЕНКА

“Маленьке – не смішне,

Адже мале і зерно,

Що силу велетня і геніям несе.

Мале тоді смішне,

Коли воно МІЗЕРНЕ,

Коли себе поставить над усе.

Але скажіть, хіба такого мало,

Хіба такі випадки не були,

Коли мале, як прапор, піднімали

І йшли за ним народи, мов осли?

І чи тоді МІЗЕРНЕ та СМІШНЕ

Не оберталось раптом у СТРАШНЕ?»

19.09.1963

Серед наших легендарних шістдесятників Василь СИМОНЕНКО займає особливе місце – він і СОВІСТЬ, і ПРАВДА тодішньої та й УКРАЇНИ нинішньої.

В нашій історії він залишився ще й вічно молодим, бо пішов у засвіти лишень у 28 років.

Коли близький друг Василя Симоненка Микола Сом звернувся до мене за підтримкою у належному пропагуванні та пошануванні КЛАСИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ – я вважав за честь допомогти йому в цьому.

Тож так появився аудіо-диск «Лебеді материнства: живий голос Василя Симоненка», у якому наш Фонд «Рідна країна» спільно з Національною радіокомпанією (Віктор Набруско, Микола Аммосов) зібрав, осучаснив, записав та видав багатотисячним накладом 17 творів поета;

ми допомогли реконструювати музей Василя Симоненка у Тарандинцях і за підтримки тодішнього Голови Черкаської обласної ради Володимира Греся відремонтували будинок та встановили меморіальну дошку, де розміщено Літературно-меморіальний музей в Черкасах (тут міститься робочий кабінет поета і журналіста);

провели просвітницький захід «ЕтноВесна: День Європи на батьківщині Василя Симоненка» в Біївцях, де народився знаменитий поет;

організували ювілейний творчий вечір в Національній філармонії в Києві та ще десятки різноманітніх заходів по всій Україні на пошану Василю Симоненку.

Переповідати біографію сьогоднішнього іменниника не має потреби. Пораджу лише прослухати короткий монолог Поета «Що я можу сказати про себе» на нашому диску «Лебеді материнства: живий голос Василя Симоненка» (в розділі «Освічена. Аудіопроекти, на сайті ridna.ua)

Також зауважу, що творчість Василя Симоненка – не лише виразно народна, глибоко національна і політично метафорична; вона ще й ПРОРОЧА. Тут жорсткі та правдиві оцінки як минулого, так і сьогодення з майбутнім:

«Диктатори, королі, імператори,

Мліючи в димі хвальби,

Роззявляли пащі, мов кратери,

І гукали:

– Ми – символ доби.

– Хто не з нами, той проти Бога.

– Хто не з нами, той проти всіх!-

І сипались лаври убогі

До куцих кривавих ніг.

Нікчемна продажна челядь,

Банда кривляк для втіх,

Щоб мати що повечерять,

Годувала холуйством їх.

Ідоли обслинені, обціловані

Йшли величаві в своїй ході,

А поруч вставали некороновані

Корифеї і справжні вожді.

Вставали Коперники і Джорджоне,

Шевченко підводив могутнє чоло,

І біля вічного їхнього трону

Лакузи жодного не було.

Бо щире, високе небо

Не підмалюєш квачем,

Бо величі справжній не треба

Спиратись на плечі нікчем».

13.11.1962

Твори Великого Українця мусимо читати й перечитувати, щоб вчитися на власних помилках й не повторювати їх знову і знову.

І за будь-яких обставин триматися однієї із багатьох мудрих настанов нашого поетичного і світоглядного ПРОРОКА:

«Я ХОЧУ БУТИ ПРАВДІ ВІЧНИМ ДРУГОМ

І ВОРОГОМ ОДВІЧНИМ ЗЛУ».

Пам’ятаємо нашу історію!

Шануємо наших героїв!