Чому Президенти і Голови ВР роками не підписують прийнятих законів

Як відомо, я у свій час, актуалізував тему законів, які зникають, точніше після їх ухвалення не підписуються ні Президентом ані Головою Верховної Ради. Тоді наш Закон про мораторій на вивіз лісу-кругляка місяцями лежав у Адміністрації Президента Порошенка і без вето й без підпису. Мій судовий позов проти керівництва держави та суспільний резонанс привів до його підписання та оприлюднення з кількамісячним запізненням.

Не менш резонансним Законом, які на роки зник в Адміністрації Президента був Закон про додаткові гарантії вкладникам Приват, після його націоналізації. Законопроект Президента Порошенка було ухвалено ВР 20.12. 2016 року і 22.12 2016 направлено на підпис Президенту і який

досі не підписано!

Третій за важливістю Законопроект, який після ухвалення із пропозиціями Президента пролежав тепер вже у Верховній Раді часів Парубія …3 роки і майже 5 місяців – Закон про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів щодо встановлення відповідальності …за виготовлення, виробництво, реалізацію, придбання продукції, робіт та послуг у військовій сфері!

Законом, зокрема, передбачалося введення кримінальної відповідальності від 5 до 10 років за злочини посадовців у сфері виробництва та ремонту військової техніки та заборону займати певні посади протягом 3 років!

Цей надто актуальний Закон після повідомлень в ЗМІ щодо можливих зловживань із бюджетними коштами під час ремонту та виробництва військової техніки у воюючій Україні був оперативно ухвалений 15.07.2015 року. Проте, Президент повернув його із своїми, абсолютно несуттєвими пропозиціями. Після дискусій – 26.01.2016 року Закон прийнято повторно. І тут найцікавіше- з січня 2016 року він пролежав у Верховній Раді до 07.06.2019 року, тобто 3 роки і майже 5 місяців Голова ВР Андрій Парубій не підписував це Закон і не направляв його до Президента Петра Порошенка. Нагадаю, що за часів Парубія у нас діяв патріотичний і воюючий парламент, за визначенням самих керівників Держави.

Цей закон був підписаний Парубієм вже після парламентських виборів і перед своєї відставкою.

Отож, нині є вкрай важливим завдання відповідальності високопосадовців за маніпуляції із підписанням та оприлюдненням вже прийнятих Верховною Радою законів!

Очевидно також, що для врегулювання певних правових та процесуальних прогалин в процесі прийняття, підписання та оприлюднення Законів варто ухвалити Закон «Про Закони та законодавчу діяльність». Проте й нині очевидно, що в багатьох випадках наявності фінансово-політичних конфліктів інтересів, високопосадовці діяли всупереч Конституції та Регламенту Верховної Ради України.

П.С. Фрагмент моєї лекції для студентів кафедри публічного адміністрування та управління КНУ.