Останні два дні потішився фактом безмежного і безкорисного патріотизму у соціальних мережах і ЗМІ.
В той же час допомагаючи школам, лікарням, бібліотекам та музеям щоразу чую прохання про нагальну потребу в меценатах і благодійниках для їх щоденного і елементарного функціонування.
Мовляв, нині бізнесмени скаржаться на економічну кризу й тому допомога на кілька тисяч гривень – це вже проблема!
Натомість, у святкові дні лише у заміських клубах довкола Черкас російськомовні співаки та співачки із кола друзів ЗЕ-команди активно потішили й потрусили місцевий бомонд:
ВІП-квитки були від 4 тисяч гривень на одну особу! Кажуть, що всі столики й модні місця розкупили за день, як і «стоячі місця» за 1,5 тисячі.
Про бюджетних патріотів, точніше циніків вже втомився говорити.
От люблять вони патріотичні свята за наші, бюджетні кошти і все! Тут тобі й фонтани з феєрверками, і концерти з прапорами, бо бюджет дозволяє. Між іншим і відкати святкові, бо треба ж кошти освоїти швидко: до свята добру справу за наші гроші зробити та й відосик від чиновника, який ладен життя за Україну віддати, записати!
От ментальний парадокс небідних бізнесменів і чиновників:
всі як новітні брєжнєви – герої, орденоносці, заслужені юристи, аграрники, прокурори і благодійники, а як допомогти не у соціальних мережах, а власними, не бюджетними грошима, то жаба давить, точніше коронавірусна криза!
Принагідно інформую, що наша команда “Рідної країни” лише на цьому тижні реалізує свої просвітницькі проекти підтримки бібліотек Києва, Шевченківського заповідника у Каневі та Державного заповідника у Корсуні.
Блог Миколи Томенка
