Нас поміняли

Я безмежно рада, що на волі опинилися люди, які на собі пізнали, що таке полон у сепарів. Я радію за них і їхніх рідних, які нарешті зможуть їх обійняти.
Серед звільнених – українські військові; жінка, яка клеїла листівки про те, що Росія зрадила Донбас; власниця зоомагазинчика, яка вивісила український прапор…
Тепер я спробую себе уявити на їхньому місці. На місці людини, яку міняють на убивць Сергія Нігояна, Михася Жизневського, Устима Голоднюка, всіх із Небесної Сотні.
Мене тримали у нелюдських, жахітних умовах на підвалі за те, що я клеїла листівки на підтримку України. Тепер мене міняють на убивць тих, хто віддав життя за Україну.
Я повернуся додому, обійму рідню, трохи отямившись, намагатимуся влитись у звичайне річище. Ті, хто вчинили найгірший злочин – будучи представниками держави, вбивали своїх громадян, які стали на захист держави – також увіллються у звичний побут. Наче нічого не сталося.
І я повинна з цим жити…
І от я дістаюся до своєї домівки. Разом зі своїми рідними, що вже були втратили надію мене побачити. Я іду до ванни (Боже, яке блаженство!), і сідаю до святкового столу, і ми говоримо й не можемо наговоритися. А за якийся час хтось вмикає телевізор. І на екрані пан, що нині називається Президентом України, вихиляється разом зі своїм кварталом.
Це не перебільшення – нині таке дійство триввало  принаймні на трьох телеканалах…
І це не випадковість. Це квінтесенція того, що відбувається з моєю країною.
Серед звільнених – 12 військових і 64 цивільних. Що означає: держава, яка керує своїми лакеями, котрі пакують людей на роки у підвали, – бандитська держава. І ми, держава Україна, прислужуємо бандитам.
Поглум організований взірцево. Наші журналісти не допущені; процесом обміну керує не омбудследі як офіційна представниця України, а якась тітка з ОРДЛО в малиновому пальті, що погейкує нашим полоненим не махати руками і погрожує взагалі припинити обмін.
Отже, ролі, розписані у Кремлі, зіграні непогано.
Світ побачив, що Україна – «понарошку». Бо у справжній державі злочинців, засуджених до довічного ув’язнення, не випускають «просто так», без бодай створення видимості законності, якогось помилування, чи що. Екс-беркутівців, які розстрілювали Небесну Сотню, вважай, просто випустили.
Так само, як і терористів, котрі підірвали у Харкові учасників мирної ходи – зауважмо, на українській мирній території й до початку військових подій.
Отже, світ побачив те, що хотів показати Путін: Україна – що «несправжня», «тимчасова»  держава.
Що нинішня влада –лише лялька на руці кремлівського ляльковода. Лялька, що вихиляється на екранах, коли триває обмін наших людей.
Ще: ця влада охоче формує для України статус контрольованого хаосу.
І що знищується імідж України як самостійного гравця на європейському і світовому політичних полях.
Нарешті, в українців формується стресове відчуття несправедливості. Тобто, як націю нас деморалізують, позбавляючи сил вірити, прагнути, захищати і будувати.
І останнє: відтепер ніхто не може почуватися безпечно. Бо стає очевидним, що в Україні можна стріляти у протестувальників, кидати під ноги мирній ході вибухівку та й просто вбивати всіх, хто має українські переконання. Бо у «фондi» ОРДЛО і Росії є (і буде) чимало людей, на яких можна буде обміняти убивць.

Олена Бондаренко