Тут багато моїх колег вимагають визнання унікальності й креативності ідеї ухвалення нової Конституції Конституційною Асамблеєю (Конституантою).
Насправді, я не проти такого механізму, хоча в силу різних обставин, вважаю його малоймовірним і заскладним для сучасного стану в Україні.
Одночасно інформую, що утворення Конституанти передбачає:
– зміни до Розділу 13 чинної Конституції ( 226 голосів, потім 300, потім – затвердження на Всеукраїнському референдумі у відповідності до 156 статті);
– проведення загальнонаціональних виборів до Конституційної Асамблеї. У кращому випадку, йдеться про проект 2-3 річної тривалості.
Водночас для мене важливіше нагадати, що ідея Конституанти – це ідея, про яку говорять в Україні протягом всього періоду Незалежності. Остання спроба “створити Конституцію для Януковича” через Конституційну Асамблею була зроблена в 2011 році Указом Януковича та з ініціативи Кравчука.
Так, для наукової чистоти дискусії.
Я ж залишаюся на своїй раціональній та консервативній позиції:
спочатку виконання чинної конституції і владою, і громадянами, а вже потім її зміна чи удосконалення.
