«В результаті  тривалих, звитяжних національно-визвольних змагань Україна стала незалежною джержавою. Але чи є вона  справді незалежною, демократичною, справді – українською?                                         

Тривають спотворена приватизація в інтересах олігархії, обкрадання широких верств населення, розбазарювання національних багатств.Зберігається податкова система, яка гальмує економічний розвиток…

ВЛАДА НЕ БУДУЄ НАЦІОНАЛЬНУ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ. Повністю ігнорується закон про мови… Не приділяється належної уваги захистові й розвитку національних освіти, науки, культури, мистецтв…

Організована злочинність, уже не вдовольняючись тіньовою сферою економіки, претендує на політичну владу.

ОСНОВНОЮ ПРИЧИНОЮ ЦЬОГО Є ТЕ, ЩО НАШОЮ ДЕРЖАВОЮ КЕРУЄ НЕУКРАЇНСЬКА ЗА СВОЇМ ХАРАКТЕРОМ ВЛАДА.

Це влада,…якій байдужі і національна, і державницька ідеї.

 … народ соціально втомлений і розгублений, підприємці невпевнені  у стабільній перспективі своєї діяльності.  Наявні ознаки кризового стану в політичному, економічному, суспільному житті держави.

Наше завдання – РЕАЛІВЗУВАТИ СВОЄ БАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.

Українська держава має бути НАЦІОНАЛЬНОЮ, бо лише в такій державі може відродитися і плідно розвиватися українська нація.          Українська держава має бути ДЕМОКРАТИЧНОЮ, адже тільки така держава може гарантувати людині гідність, особисті й громадянські права та свободи. 

Українська держава має стати СОЦІАЛЬНОЮ, такою, що гарантуватиме гідне життя своїм громадянам і забезпечить ефективний захист знедолених.                   

Українська держава повинна бути АВТОРИТЕТНОЮ, ШАНОВАНОЮ У СВІТІ.

Фактором консолідації українського суспільства повинна бути УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНИЦЬКА ІДЕЯ, «УКРАЇНСЬКА МРІЯ», ЯКА МАЄ СТАТИ УКРАЇНСЬКОЮ РЕАЛЬНІСТЮ».

Чи відображає цей текст нинішній стан речей? Певне, що так. Чи викличе бодай щось у ньому заперечення, принаймні, у патріотичної частини суспільсства? Певне, що не викличе. Що ж, хто за –  прошу голосувати.

Але…  справа в тому, що цей текст був ухвалений… майже 13 років тому, 16 грудня 1995-го. І називається він «Якою ми бачимо Українську Державу – Заява Всеукраїнських зборів Народного Руху України». Того, справжнього Руху –  Чорноволового.

Текст заяви трохи скорочений – там, де про «вплив лівих», «відсутність Конституції» й «роздрібненість національно-демократичних сил». Бо комуністи та їхні «партнери зліва» на сьогодні в консервованому вигляді зберігаються поганенько – годуватися стало тяжче, та й проросійська риторика нині не вельми в моді – можна коли що й у пику дістати.

Держава має свою Конституцію. Щоправда, на Основний, як і на решту законів, влада не зважає. Ба більше –  нинішня влада неухильно сповідує відоме правило авторства чи то   каудільйо, чи дуче:«Друзям – все, ворогам – закон». Але про людське око –  для західних партнерів, скажімо – воно не завадить…

Ну, а щодо роздрібненості націонал-демократів – то її зовсім немає. Бо, на великий сум і жаль, самі націонал-демократи як політичний вид майже перевелися (даруйте, якщо перебільшую).

Ага, ще –  термінологія дещо змінилася – «організована злочинність» тепер не тільки «вийшла з тіні й претендує на політичну владу». Вона вже й не «оргзлочинність» зовсім, а цілком поважна, навчена патріотичної риторики  «влада воюючої країни». Щоправда, спритність у оборудках  та ґендлярська душа під вишиванкою  збереглися – ну, та досвід же не проп’єш!

В усьому іншому виглядає на те, що за 13 років небагато змінилося. Точніше, те, що змінилося – здебільшого аж геть не на краще.  І головне, що не дає нам, українцям, рухатися вперед – «ТЕ, ЩО НАШОЮ ДЕРЖАВОЮ КЕРУЄ НЕУКРАЇНСЬКА ЗА СВОЇМ ХАРАКТЕРОМ ВЛАДА».

Як ніколи на часі повернення  до української ідеї. Вона, на моє переконання, потрібна, зрозуміла і прийнятна для суспільства, втомленого брехнею, ґендлюванням і крадійством  неукраїнської влади, що «взяла поносити» наші символи, святині та ідеали.

«Ефективно реалізувати  проект  розвитку України як сильної, незалежної, успішної держави здатна винятково українська влада, яка поділяє і втілює українські світоглядні цінності», – вважає команда Громадського руху Миколи Томенка «Рідна країна».  В умовах , коли суспільство виснажене тривалою  війною, злиднями, безправ’ям і беззаконням, – правдивим порятунком для України, без перебільшення, є обрання української влади, просто говорячи – українських Президента і парламенту.

Як отримати таку владу?

Отут і стає в нагоді запропонована командою «Рідної країни» концепція «Український Президент-2019».

Вона дає змогу нам, народові, нарешті не обирати  між «котами в мішках», що змагаються грошима, брехливим обіцянками та рекламними витівками, а наймати собі Президента на основі  визначення  місії, стратегії, програми, команди майбутнього кандидата. І – що надзвичайно важливо: започатковує велику суспільну дискусію, яка допоможе нам, українським патріотам, згуртуватися, а отже – перемогти.

Блог Олени Бондаренко