З турботою про читача: черговий наступ на біліотеки

У  травні 2017р. Міністерство культури України у відповідь на спільний лист Славутських міської та районної рад від 3 квітня того ж таки року погодило «реорганізацію Славутської міської біліотеки для дорослих, Славутської міської бібліотеки для дітей та Славутської районної централізованої бібліотечної системи шляхом створення на їх базі Бібліотечно-культурного та інформаційного дозвіллєвого комплексу».

Зауважмо:  про закриття бібліотек на цьому етапі  не йшлося, лише про «реорганізацію».

Міська рада своїм рішенням  ініціювала  своє входження до складу співзасновників Славутської районної бібліотечної системи. Першим пунктом цього рішення від 8 грудня 2017р. записано: «Звернутися лдо Славутської районної ради з пропозицією внести на розгляд чергової сесії Славутської районної ради питання про надання згоди на питийняття Славутської міської ради до складу співзасновників Славутської районної централізованої бібліотечної системи».

Наскільки нам відомо, такої згоди районної ради немає. Бо дещо раніше,  наприкінці жовтня 2017р., до міністра Є.М.Нищука звернувся голова Славутської райради Хмельницької області п.Радзивілюк з недвозначною пропозицією. Виглядає вона так: «…просимо Вас надати дозвіл на закриття Центральної районної бібліотеки для дорослих та Районної бібліотеки  для дітей, які обслуговують населення м.Славута та дублюють роботу міських бібліотек». Тобто, не якась там «реорганізація»,  а  просто: раз! – і закрити.

Можна довго розмірковувати з приводу отого «дублюють». Можливо, книжкові фонди в бібліотеках однаковісінькі за кількістю й переліком видань? Чи окові чиновничому муляє, що  у мешканців є вибір, до якої бібліотеки ходити? Можна розмірковувати. Але не варто. Бо насправді, видається, чиновничому окові  муляє приміщення Славутської райбібліотеки загальною площею 1350кв.м, розташоване  в центрі міста.

Принагідно: випадки «антибібліотечної діяльності» місцевої влади непоодинокі.  Влітку  вже тепер минулого року  міська влада  Вінниці заповзялася виселяти з приміщення  на Соборній, 26  обласну дитячу бібліотеку ім.І.Франка – під приводом  розширенння  експозицій Музею української марки  (в результаті протестів бібліотеку залишили в спокої  до цьогорічної весни). У  грудні  рішення місцевої влади про  об’єднання трьох бібліотек, внаслідок чого фактично знищується обласна бібліотека ім.Б.Лавреньова, збурило  громадськість Херсонщини. Тамтешні  чиновники пояснили це тим, що… буде зекономлено 1,5млн.грн бюджетних грошей. (Подиву гідна турбота про бюджетні кошти, еге ж?)

Лідер Громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко, який вступився за права читачів  на книгу,  а бібліотекарів  – на працю, тоді зазначив: «Чиновники, які запропонували таку безглузду ідею, виявляється, ще й із законодавством не знайомі, оскільки реорганізація шляхом об’єднання трьох обласних бібліотек суперечить чинному законодавству, яке визначає систему бібліотек в державі, порядок їх функціонування. Обласні бібліотеки входять до базової мережі закладів культури держави як самостійні юридичні особи і в такому статусі підпадають під дію Законів України «Про культуру», «Про бібліотеки і бібліотечну справу». 

Виходить, що славутські чиновники законодавство знають краще за херсонських: вони пропонують бібліотеки не просто об’єднувати, а знищувати.

Тим часом місцеві мешканці  подейкують, що приміщення бібліотеки готується під розташування  службових кабінетів – адже, мовляв, створюється нова територіальна громада, тож «розбудова місцевого самоврядування» вимагає максимуму зручностей для чиновництва.

Годі й казати, що ганебна практика «вивільнення» приміщень, скажімо,  дитсадків для розташування різних державних  та інших офіційних установ – управлінь пенсійного фонду, фіскальних служб, поліції тощо – на наших теренах не така вже й дивовижа. Відтепер, здається, дійшла черга й до бібліотек.

А як же  права  читачів на інтелектуальне, духовне, культурне збагачення і самовдосконалення? А права співробітників бібліотек  на працю та її оплату, гарантовані ст.43 Конституції України? А загалом наша горопашна культура – «другий безпековий момент»?

Це ми про те, що в листопаді 2016-го міністр культури України Є.М.Нищук під час одного з ефірів  на  «Свободі  слова»  зазначив, що культура є «другим безпековим моментом» (після армії). Бо вона «має здатність виховувати і формувати суспільство». З такої гучної заяви цілком логічно випливає, що культуру слід  розвивати й плекати  так само, як нашу звитяжну армію.

Тоді ж таки п.Нищук повідомив: «Зараз ми створили Інститут книги, закупили майже на 40 мільйонів книжок для розповсюдження по Україні, і не тих, які пропонували, а ті, які бібліотеки самі вибирали».

«Інститут книги», згідно з його статутом  –  це «…державна установа у сфері культури та мистецтв, заснована на державній власності і належить до сфери управління Міністерства культури України», створена наказом Міністерства культури України від 28.07.2016 № 612.  Метою діяльності державної  (тобто фінансованої з Держбюджету) установи  є «…підтримка книговидавничої справи, популяризація читання, стимулювання перекладацької діяльності, популяризація української літератури у світі». А серед її функцій – «реалізація національно-культурних державних цільових програм, пов’язаних з популяризацією української книговидавничої продукції в Україні та за кордоном, підтримкою книговидавничої справи, бібліотек і бібліотечної справи, популяризацією читання, створенням перекладів тощо…»

Чи є підтримкою «реорганізація», внаслідок якої зменшується кількість бібліотек? Чи можуть вважати читачі, в тому числі діти, закриття бібліотек   – популяризацією  читання?..

У вже згадуваному листі Мінкульту  зазначено, що «…реорганізація вищезазначених бібліотек може проводитися лише за умови дотримання прав населення на отримання бібліотечних послуг та соціальних і трудових прав працівників вказаних бібліотек».  Меткий голова Славутської райради включається у гру: листом до міністра культури гарантує, що «книжковий фонд у процесі ліквідації вищевказаних бібліотек буде передано у сільські бібліотеки». Про «дотримання соціальних і трудових прав працівників вказаних бібліотек», щоправда, ніичичирк. Ну, та, гадаємо, їх уже про скорочення попередили…

Насамкінець: лідер «Рідної країни» Микола Томенко у зверненні до міністра культури Євгена Нищука вимагає його особистого і невідкладного втручання, аби завадити ліквідації районних бібліотек у Славуті.