Реєстрація сім-карт: “за” і “проти”

І на 26-му році Незалежності українці не готові порвати із самонавіюваною “меншовартістю”.

Плюси

19 липня на сайті Держспецзв’язку з’явився законопроект, нормами якого передбачається ввести обов’язкову реєстрацію всіх сім-карт. Автори законопроекту відводять 3 місяці для того, щоб державні відомства та бізнес змогли перебудуватися під нові правила. Власне кажучи, це вже третя спроба впровадити подібну реєстрацію.

Вперше відповідний законопроект Держслужба спеціального спецзв’язку і захисту інформації пропонувала депутатам до розгляду ще в 2012 році. Також норма про прив’язку SIM-карти до паспорту містилася в диктаторських законах “від 16 січня”. Тепер уряд просуває ще один варіант документу, яким зобов’яже припейд-користувачів мобільного зв’язку розкривати свої особисті дані, тобто реєструвати SIM-карту за паспортом.

Новація покликана не дати російським військовим і сепаратистам можливість анонімно передавати інформацію про переміщення сил АТО, коригувати вогонь і здійснювати вибухи за допомогою мобільних телефонів. Це те, що стосується війни. Але й у мирному побуті нововведення, ймовірно, відіграє позитивну роль – дозволить правоохоронцям розшукувати злочинців, телефонних шахраїв і “мінерів”.

У Держспецзв’язку ніяких паралелей з диктаторськими законами не вбачають – там вважають, що з тих пір “концепція змінилася”.

Ухвалення законів 16 січня 2014 асоціювалося із захистом не держави, а інтересів окремої політичної сили. Сьогодні влада в українській державі є предметом набагато більш широкого консенсусу політичних сил, – заявляють у відомстві.

Сумніви

Вперше обов’язкову реєстрацію передплачених SIM-карт ввели Німеччина та Швейцарія в 2003 році. За останні 10 років цю норму прийняли (або збираються вжити) близько 80 країн. Купити сім-карту без паспорта неможливо в Росії, Норвегії, Австралії, Індії, Бразилії, Болівії, Перу, Еквадорі, майже у всій Африці і багатьох інших країнах.

У листопаді 2013 року Groupe Speciale Mobile Association (GSMA) провела глобальне дослідження і з’ясувала, що в першу чергу концепцію впроваджують як інструмент боротьби з тероризмом та для підтримки зусиль правоохоронних органів. Але обов’язкова реєстрація далеко не завжди допомагає запобігти злочину або розкрити його, йдеться в звіті.

Аналітики відзначають, що в ряді країн (Канада, Великобританія, Чехія, Румунія, Нова Зеландія) можливість обов’язкової реєстрації припейд-карт розглядалася, але прийнята не була. Зокрема, у Великобританії питання детально вивчала група експертів з безпеки, представників спецслужб, провайдерів і зв’язківців після теракту в Лондоні в 2005 році. Вони дійшли висновку, що це не дасть нових переваг, а лише відштовхне користувачів від бажання реєструватися самостійно.

Маючи мобільний номер абонента та прив’язані до нього сторінки в соцмережах, можна миттєво встановити коло спілкування особи – її родичів, друзів і знайомих. При цьому є велика небезпека того, що справжні шахраї знайдуть спосіб і можливість не реєструвати номер на себе, а от персональна інформація щодо законослухняних українців може бути використана проти них самих.

Хоча самі мобільні оператори, яким і належить зайнятися реєстрацією абонентів, запевняють, що дані будуть повністю захищені, і передавати їх будуть тільки правоохоронцям за рішенням суду. А от тим, хто відмовитися від реєстрації, оператор буде змушений перервати зв’язок. Тож, власне, вибору пересічним “юзерам” не залишають жодного.

Мінуси

Хоч як би переконливо не звучали слова про те, що бояться реєстрації сім-карт лише ті особи, котрі незаконно займаються спам-розсилкою, створюють фіктивні колл-центри чи видурюють у людей похилого віку дані їхніх пенсійних карт, стовідсотково переконливими ці слова не є. Як вже сказано, злочинці знайдуть спосіб обійти правила, а от ті, хто їм слідує, виявиться повністю “оголеним”.

Вже зараз банки спокійнісінько зливають дані клієнтів колекторським “фірмам”, чия діяльність не врегульована законом, а ті далі діють на власний розсуд. Після розкриття паспортних даних власників сім-карт майже напевно можна спрогнозувати цілу вакханалію, де атаки на користувачів (з будь-якого приводу) стануть звичним явищем.

Таким чином, приватне життя власника “сімки” може бути поставлене під загрозу. І це – мінус номер один. Мінус номер два – виникнення чорного ринку сім-карт, який не вирішить, а тільки поглибить проблему. Мінус номер три – відволікання оператора на нові маніпуляції з картками замість розв’язання інших нагальних питань. І, нарешті, мінус номер чотири – втрати бізнесу, тобто втратити частини абонентської бази.

Не будемо лукавити: майже в кожного другого (якщо не в кожного першого), окрім основної сім-карти, десь у гаманці наявна ще й друга – запасна. Яку використовують з різною метою (але зовсім не обов’язково для того, аби займатися флудом, наприклад). Власник, який не захоче реєструвати ще й цей “запасний аеродром”, виговорить проплачені хвилини і викине “сімку”. Хоча за інших обставин він міг би продовжувати користування нею. На збитки подібного роду вже зараз звертають увагу представники ринку телекомунікацій.

Оператори можуть також резонно зазначити законодавцю, що закони України зворотної сили не мають. Іншими словами, статус абонентів, які вже підключилися, не може змінюватися без їхньої згоди. І якщо більшість користувачів свідомо відмовилася від контракту на користь анонімного користування припейд-картою, це означає тільки те, що такою була їхня воля. Ламання котрої через коліно лише призведе до зростання чисельності незадоволених клієнтів.

Нарешті, впровадження реєстрації сім-карт означатиме для операторів зміну системи дистрибуції плюс додаткові витрати. А також – тривалий час, щоб побудувати нову парадигму, забезпечити і проконтролювати збір та збереження персональних даних абонентів. Все це може привести до подорожчання послуг зв’язку.

Розв’язання

Як виходити з цієї ситуації, як правильно збалансувати плюси і мінуси реєстрації сім-карт – питання надскладне. Але одне можна зазначити вже зараз: для цього буде потрібен термін більший, ніж ті три місяці, які прописані в законопроекті Держспецзв’язку. Для реєстрації діючих незареєстрованих абонентів необхідним є мінімум рік.

Для перших добровольців можна (і треба!) передбачити певні преференції – від зменшення абонентської плати до надання більшого трафіку. В кожному разі, дбаючи про безпеку держави, не варто забувати й про безпеку окремої людини. І про її природне та конституційне право на приватність та комфорт.