Щойно минуло 2 роки від дня ухвалення Закону України “Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій”.

Закон ухвалили 20 серпня 2024 року, а до цього владна більшість ще два роки розповідала, що не може зібрати 226 голосів для його підтримки. Одразу після голосування ВСІ депутати, які називають себе патріотами, оголосили це рішення своєю історичною перемогою й пообіцяли що за кілька місяців московський патріархат в Україні буде заборонено.

Минуло рівно два роки і ця справа практично НЕ ЗРУШИЛА з місця. Ба більше, місцева влада, як от у Львові, вже не цурається спільних заходів із офіційними представниками російської церкви кіріла-путіна у воюючій Україні.

Коли йдеться про непростий правовий шлях припинення діяльності релігійної організації афільованої з російською церквою держави-агресора (про що я застерігав під час депутатської ейфорії щодо вище згаданого Закону), то ВСІ уповноважені владні структури діють так, ніби свідомо чи ні, але відтягують прийняття цього важливого світоглядного рішення.

Нагадаю історію питання.

Спочатку керівники ВРУ заклали у тексті норму про відтермінування дії Закону на 9 місяців.(Нібито для можливості добровільного розриву УПЦ із московським релігійним центром).

Лише в травні 2025 року Уряд підготував нормативну базу для виконання Закону. (Хоча згідно приписів мусив у 3-місячний термін ухвалити підзаконні акти для реалізації Закону, тобто ще у грудні 2024 року).

У серпні 2025 року Державна служба з етнополітики та свободи совісті (ДЕЕС) ухвалила рішення про визнання Київської митрополії УПЦ МП афільованою з іноземною (російською) релігійною організацією, діяльність якої заборонена в Україні.

Шостий апеляційний адміністративний суд від 6.04.2026 року у своїй Постанові за заявою Київської митрополії УПЦ висловив застереження щодо відповідності процедури розгляду вищезгаданої релігіїзнавчої експертизи ДЕЕС.

У травні 2026 року ДЕЕС на виконання постанови суду повторно розглянула питання складання та затвердження висновку релігієзнавчої експертизи про наявність церковно-канонічного звʼязку УПЦ з московським патріархатом.

Нині ж триває розгляд позову ДЕЕС Шостим апеляційним адміністративним судом, проте 10 липня засідання було перенесено аж на 10 вересня 2026 року.

Для розуміння тривалості, а точніше повної відсутності політичної волі та правого здорового глузду, суд ще планує розглянути понад 10 тисяч заяв щодо залучення у справі третіх осіб. При цьому маємо інформацію від владних кабінетів щодо підтримки саме такої стратегії багаторічного судового процесу, точніше його цинічної ІМІТАЦІЇ.

Це я ще не згадую про абсолютно недієву стратегію чиновників Державної служби з етнополітики та свободи слова (ДЕЕС) щодо пізнішого подання окремих позовів про припинення діяльності регіональних епархій УПЦ МП, яких нині, згідно офіційного сайту УПЦ МП – 53?! Для розуміння фантастичної невідповідності між владним ПАФОСОМ і сумними РЕАЛІЯМИ боротьби з “ідеологією РУССКОГО міра” у воюючій з російською ордою Україні, назву ще один показовий факт.

Після нашої 10-річної боротьби влада врешті погодилася на встановлення памʼятника Івану Мазепі у Києво-Печерській лаврі (не забувши присвоїти собі це, як патріотичну заслугу), при цьому судовий процес щодо повернення у державну власність нижньої Києво-Печерської лаври за позовом московського патріархату триває вже більше як 3 РОКИ??

І ця справа знаходиться ще на рівні апеляційної, а не касаційної інстанції?! Ось такі реальні результати проголошеного депутатами рівно 2 роки тому, “історичного Закону по ліквідації московської церкви кіріла-путіна” в Україні.

Тож з ДРУГИМИ РОКОВИНАМИ владної імітації боротьби проти “ідеології РУССКОГО міра” від московського патріархату, Вас – православні українці.

Блог Миколи Томенка