Три роки президентства: про що «забув» Порошенко?

Петра ПОРОШЕНКА журналісти назвали президентом, який забагато обіцяє.

Зважаючи на те, що більша частина його президентського терміну вже позаду, експерти стверджують: обіцянки переважно залишилися красивими словами.

Всім вкарбувались у пам’ять його слова: «Якщо мене оберуть Президентом України, я буду грати чесно і продам концерн «Roshen». Або: «Ми повернемо курс долара, як мінімум, до економічно обґрунтованого. Курс не має бути вище 10 гривень за долар». Чи таке: «Антитерористична операція не може і не буде тривати два–три місяці. Вона повинна і буде тривати години». А ще – обіцянки про дерегуляцію, деофшоризацію, деолігархізацію і ще багато різних «де-»…

На противагу критикам, прихильники називають головним досягненням Президента запровадження з 11 червня 2017 року безвізового режиму з ЄС. Проте, мало хто згадує, що П. ПОРОШЕНКО обіцяв це зробити ще в перший рік свого президентства, тобто у 2015-му: «Можливість вільно подорожувати до Європи дасть якнайшвидше запровадження безвізового режиму з ЄС протягом уже першого року мого президентства. До кінця ж терміну моїх повноважень розраховую добитися необхідних політичних рішень з боку ЄС та розпочати переговори про повноцінне членство України в Європейському Союзі, щоб жити в «сім’ї вольній, новій».

Ми вирішили зупинитися на аналізі лише офіційного документа – передвиборчої програми кандидата на пост Президента України П.О.ПОРОШЕНКА, опублікованої на сайті Центрвиборчкому. Що ж іще обіцяв Петро ПОРОШЕНКО у разі свого обрання, і чого, як виявилося, марно чекали українці три роки поспіль?

До вашої уваги – НЕВИКОНАНІ обіцянки нашого гаранта.

Цитата з передвиборчої програми кандидата на пост Президента України Петра Порошенка

 

Аналіз
«Стану гарантом збереження щойно відновленої парламентсько-президентської форми правління, за якої Уряд формується коаліцією фракцій та депутатів. Не претендуватиму на повноваження більші, ніж ті, на які ви мене оберете».

 

Не виконано. Фактично, Порошенку вдалося реалізувати свій план цілковитого контролю не лише над виконавчою та законодавчою гілками влади, а й над судовою. Ухвалені зміни до Конституції України в частині правосуддя закріпили, як мінімум, до 2018 року утворення, реорганізацію, ліквідацію судів, а також переведення суддів з одного суду до іншого – за Президентом України. Тобто, фактично, Президент буде керівником і судової системи, що суперечить базовим принципам стримувань і противаг та розподілу влади.

 

«Забезпечу повне перезавантаження влади. Докладу всіх зусиль у рамках своїх конституційних повноважень, щоб до кінця 2014 року відбулися дострокові парламентські вибори суто на пропорційній основі за відкритими списками».Не виконано. «Повне перезавантаження» влади не вдалося: люстрація провалилася, політику і бізнес так і не розділили, а кадрова політика – найбільш скритикована як експертами, так і суспільством. 26 жовтня 2014 року відбулися позачергові вибори народних депутатів України, проте за старою, змішаною системою: 225 депутатів обиралися в загальнодержавному багатомандатному окрузі за виборчими списками від політичних партій, а інші 225 — за мажоритарною системою в одномандатних округах.

 

«Має відбутися децентралізація влади. Громади на місцях отримають більше прав і грошей на реалізацію повноважень. Виконавча влада в областях належатиме не призначеним згори «губернаторам», а виконкомам, сформованим облрадами, обраними людьми».

 

Не виконано. Посади «губернаторів» залишилися, призначає їх, як і раніше, Президент.
«У якості першочергового внесу до Верховної Ради закон про парламентську опозицію». 

 

Не виконано. Жодного законопроекту з цього питання не підготовлено. Поняття «опозиція» та «коаліція» в Регламенті Верховної Ради досі відсутні.

 

«Аграрна галузь може стати точкою прориву для української економіки».

 

 

Не стала. «Проривом» Порошенка у цій галузі можна назвати лише зобов’язання України за черговий транш МВФ скасувати мораторій на продаж земель сільгосппризначення.

 

«Структура власності ЗМІ стане прозорою, а конкурентне середовище в цій сфері – посилене. Створення суспільного телебачення є на порядку денному як невідкладне питання».

 

Демонополізація медіа так і не відбулася, ключові українські олігархи мають вже по 5-8 телеканалів, через що вони прямо диктують генеральну політичну лінію в інформаційному мовленні каналів. «UA:Перший», як база для суспільного ТБ, здебільшого ретранслює закордонний багатосерійний «секонд-хенд», а не створює новітній якісний український продукт.

 

«Звичайно, я за збільшення зарплат, пенсій і стипендій. За збереження і примноження всіх соціальних виплат, передбачених чинним законодавством, «дітям війни», «афганцям», «чорнобильцям», інвалідам, одиноким мамам, сиротам. Я за потужні грошові вливання в освіту. За доступність кваліфікованої медичної допомоги для всіх громадян…»

 

Насправді, усі три роки президентства Порошенка відзначилися скороченням та призупиненням багатьох соціальних пільг і виплат. Водночас бюджетні витрати на утримання високопосадовців (у тому числі Президента та його Адміністрації) щороку зростають на сотні мільйонів гривень. А зарплати урядовців, депутатів та інших чиновників зросли від кількох до сотень разів.

 

«Маю і власний досвід в економіці як господарник, який свого часу створив чимало робочих місць. Добре знаю, як примножити наше національне багатство та наповнити бюджет».

 

Офіційною доповіддю Програми розвитку ООН про розвиток людського потенціалу за 2016 рік зафіксовано катастрофічно низький соціально-економічний та гуманітарний статус України у світі: ми – 84-ті серед 188 країн. Цей показник – нижче середнього для країн Європи та Центральної Азії. Крім того, ООН звітує, що в Україні близько 60% населення живуть за межею бідності, що визначається як фактичний прожитковий мінімум. А лише рік тому називалася цифра у 50%.

 

«Антикорупційна люстрація судових, правоохоронних, податкових і митних органів. Встановлення публічного контролю за призначенням і діяльністю суддів і створення системи їхнього автономного функціонування, незалежного від законодавчої та виконавчої гілок влади».

 

Не виконано. Лише кілька прикладів: досі працюють судді Конституційного Суду, які, згідно з Постановою Верховного Суду від 2 грудня 2014 року, мають бути звільненими за участь у так званому «конституційному перевороті» та зміні конституційного ладу. 315 тисяч гривень на місяць – такий новий «соціальний стандарт» введено в Україні з 1 січня 2017 року законом «Про судоустрій і статус суддів», йдеться про бюджетну зарплату українських суддів. Не забуваймо і про «особливі пенсії», тобто щомісячне довічне грошове утримання суддів, яке може становити до 90% зарплати.

 

«Антимонопольний комітет має стати ключовим економічним регулятором. Поле його діяльності – від забезпечення вільної конкуренції у великому бізнесі до гарантій малому підприємництву. Так само це стосується якості та вартості послуг в житлово-комунальній сфері, де теж орудує жахлива монополія».

 

Монополія на ринку житлово-комунальних послуг зберігається і донині. Окрім того, українці на контрольованій Україною території змушені платити удвічі більші тарифи, ніж мешканці окупованих територій, через взаємовигідні торговельні стосунки між українською владою і окупаційною «владою» ОРДЛО.
«Зняти «корупційний податок» на економіку. Соціально відповідальний бізнес має платити податки до бюджету, а не хабарі окремим чиновникам. Кількість податків слід скоротити, ставки – зменшити, всі офшори – перекрити».

 

 

Жоден пункт не виконано. Кількість податків та розмір хабарів, навпаки, збільшились. Щодо офшорів, то, як відомо, і сам Президент став фігурантом корупційного скандалу з офшорами, який нічим не закінчився, бо виявилося, що створення офшорів для бізнесу Порошенка «було необхідним».

 

«Пріоритетом стануть політична та дипломатична боротьба за повернення тимчасово окупованого Криму, збереження територіальної цілісності України, для чого глава держави повинен чути голос кожного регіону нашої соборної країни».

 

Не виконано. Декларативні заяви не підтверджені жодною державною програмою.
«Окремої ваги питання – забезпечення енергетичної незалежності, диверсифікація поставок газу».

 

Показовою у цьому сенсі є вугільна афера з так званою схемою «Роттердам+», або, як уже можна сказати, афера низки олігархів та посадових осіб як з боку України, так і з боку окупованих територій. Як виявилося, Україна на рівні керівництва держави (як мінімум, Президента, прем’єра та їхнього оточення) у змові з Рінатом Ахметовим та його компанією, а також за домовленості з представниками незаконної «влади» ДНР та ЛНР, не один місяць забезпечували Україну вугіллям з окупованої території, яке закуповується за набагато нижчою ціною, аніж та, що передбачена формулою «Роттердам+» та закладена у тарифах для українських громадян. До речі, генпрокурор Ю. Луценко під час свого звіту у парламенті схему закупівлі вугілля за формулою «Роттердам+» назвав корупційною загрозою.

 

 

На виконання передвиборчих обіцянок у ПОРОШЕНКА є ще два роки. Згідно зі ст. 103 розд.V Конституції України, чергові вибори Президента відбуваються в останню неділю березня п’ятого року його повноважень. Тобто, вони мають бути призначені на 31 березня 2019 року. Якщо народ не вирішить інакше!