Є такий анекдот. Англійська королева, зустрівши представника Палати лордів, спитала: «Мілорде, чи правда, нібито ви заявили, що навіть поважна леді має свою ціну?» «Так, Ваша Величносте» – відповів лорд. Королева обурилась: «І скільки ж по-вашому, коштую я»? Лорд не розгубився: «Мільйон фунтів, Вашо Величносте». Королева обурилась ще більше: «Всього-навсього»? «От бачите, Вашо Величносте, Ви вже торгуєтесь»!
Щось схоже відбувається у нашому суспільстві. (І, на жаль, це не анекдот). Дві особи жіночої статі (які є держслубовцями досить високого рангу) взяли участь у… До речі, як це правильно назвати? Оголошено це дійство «аукціоном». Плати гроші – і можеш поснідати (у другому випадку – сходити в театр) із молодим заступником міністра.
Цікаво, що самих «дійових осіб» не засмучує те, що зовсім недавно саме їх призначення на посади викликало неоднозначну реакцію у суспільстві. І людей можна зрозуміти. Ніхто не проти того, щоб перспективна молодь займала керівні посади. Але, наприклад, я особисто хотів би знати, чим саме проявили себе «молоді таланти». Пояснення (в одному з випадків) міністра Авакова, що «його влаштовує дана кандидатура» мене, вибачте за тавтологію, абсолютно не влаштовує. Тому, що Аваков призначав заступника не власної, умовно кажучи, свиноферми. Він призначав заступника міністра внутрішніх справ. І якщо досвід роботи даної людини складає 7 років, з яких 6 – це навчання, а єдина перевага 1 року роботи – спільний візит з міністром до Японії (у невизначеному статусі)… Вибачте, з такою біографією – в помічники, референти, секретарі. Не у заступники. «Плюси» другого «молодого обдарування» вочевидь полягають у наявності батька серед членів Вищої ради юстиції.
Чесно кажучи, хотілося б почути реакцію керівництва на таку «благодійну діяльність» підлеглих. Особливо, керівництва МВС. Тому що, якщо (за логікою) можна організовувати «платні сніданки» одному заступнику – то чого ж не можна цього робити іншому? А що? Поснідати зі справжнім генералом! Був термін «весільний генерал», а тепер буде – «обідній генерал» (чи «сніданковий» – як клієнт забажає). В парадній формі, як треба, так Арсене Борисовичу? І, до речі, чому тільки на рівні замміністрів? Можна нижче спустити «ініціативу». А хлопці на місцях знайдуть переконливі аргументи, щоб підприємці наввипередки бігли за правом поснідати, наприклад, з начальником обласного (а чи й районного!) управління поліції.
Як це не дійшли розумом до цієї ідеї в інших міністерствах? Автори ідеї, де ви? Запропонуйте. Хоча є сподівання, що, наприклад в Міноборони вже з’явилися генерали, які за подібну пропозицію можуть, вибачте, і в пику заїхати. Це ж не ваші «леді». Не всім таких «лєдєй» зрозуміти…
Блог Павла Аніськовича
