Йдеться не лише про те, якою буде держава – на кін поставлене питання самого існування нації.

Одним із головних чинників нищення нашого суверенітету є масштабна, системна інформаційно-смислова війна, яку проводить агресор. Рівень інформаційно-пропагандистського впливу російських чинників обумовлений станом українського національного інформаційного простору, елементи якого впродовж останніх років свідомо марґіналізували. Це проявилося у цільовому витісненні української складової в телерадіомовленні; падінні накладів українських друкованих видань; гальмуванні модернізації інформаційної сфери та привнесення в неї корупційних елементів,- кінцевою метою чого, як бачиться, й було нищення в тому числі національної телерадіоіндустрії, кіновиробництва та української видавничої справи.

В національному ефірі практично відсутні програми та передачі для дітей, науково-пізнавального, культурологічного, освітнього характеру. У нас знищена національна телекіноіндустрія,  у злощасних ротаціях загубилася українська пісня – духовний код нації.

Виходячи з означених проблем та статті 17 Конституції України, яка говорить про те, що гарантування інформаційної безпеки є найважливішою функцією держави, наразі постала необхідність вжити невідкладних заходів із захисту і забезпечення суверенності національного інформаційного простору,  інформаційних прав і свобод українських громадян та суспільства в цілому. Ці заходи мають передбачати:

– розробку національної комплексної програми гуманітарного розвитку, в якій інформаційній сфері відводилася б визначальна роль складника національної безпеки;

– радикальну зміну векторів національної інформаційної політики, яка була би принаймні спроможна  адекватно реагувати на інформаційні загрози;

– законодавче унормування інформаційно-частотного ресурсу як національного набутку поруч із іншими національними стратегічними ресурсами – надрами, землею, водою, повітрям, що мінімізує його агресивний грабунок та стане запорукою національної безпеки;

– внесення змін до Закону України «Про систему іномовлення України» та створення на основі державних інституцій спеціальних підрозділів протидії зовнішній інформаційній експансії та агресії;

– модернізацію української інформаційно-видавничої сфери за рахунок реалізації державних програм її підтримки та впровадження національних, зокрема культурологічних, гуманітарних проектів.

Віктор НАБРУСКО, кандидат політичних наук