Кожну історичну епоху означують зміни, і кожна держава має свою унікальну історію. Від початків Незалежності Україна потерпала від коливань чергової переходової доби, від струсів, що їх спричинювали владні ігрища. І потерпає досі. Бо бажання влади – наче невиліковна хвороба, що затлумлює здорове мислення (яке апріорі передбачається) проводирів і лідерів, котрі не мають іншої мети, аніж керувати й розпоряджатися ресурсами країни заради особистого блага.

Наш народ усе сподівається на покращення й доброчинні реформи. І їх – відповідно – обіцяють: виголошуючи гучні промови, галасуючи на політичних шоу, складаючи довгі передвиборчі програми. Ба більше – зміни впроваджуються. Та чи успішно?

«Нам треба», «ми зробимо», «ми намагаємося», – чи не найчастіше звучить у просторі, чергуючись із «от якби…» То що нам дійсно треба? Чого прагнемо? Що можемо зробити ми, українці, й одесити зокрема?

«Яке панування нам потрібно? Панування не будь-яке, не для купки людей і не на кілька років, а панування на століття для всієї нації. Не можемо бути малими. Пора покінчити латанину подертих понять!.. Наш зміст великий, що існує від тисячоліть. Ми знаємо, що у глибині нашого краю дрімають потужні сили, які тільки чекають слушного часу. Нехай чисті помисли й енергійні люди знають, що хоч болісно й нелегко тепер Україні, але наближається зміна», – писав ще минулого століття один з ідеологів українського націоналізму, наш краянин з Одеси, Юрій Липа.

«Людина та Україна понад усе», – для мене ця позиція чітко усвідомлена. І батьківщина – не пустий звук. Прагну, аби Україна була самостійною й самодостатньою, сильною й панівною у світі, щасливою й затишною домівкою для своїх громадян.

Влада у своїй діяльності забула про головне – людину. Та кожен політичний чи громадський діяч має реально, а не лише номінально, відстоювати інтереси громади. І тому замість «ходити в народ» – насправді бути якнайближче до нього, переймаючись нагальними проблемами тут і зараз.

Рідна країна починається з нас. Усвідомлюймо такі поняття, як народ, нація, країна, держава. Переймаймося політикою як наукою, а не як видовищем. Знаймо свою культуру й історію, своїх націологів. Аналізуймо причини й наслідки суспільних зрушень, артикулюймо свою громадську й громадянську позицію. Думаймо й кожен робімо свою справу добре, докладаючись до конструктивної розбудови Краю.

Микола Коновський,

голова Одеської обласної партійної організації політичної партії «Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»