Помітно поголоснішали розмови про потребу в об’єднанні сил, які не підтримують нинішню владу. Це вже традиційне, я би сказав, одвічне для українського політикуму завдання ускладнюється станом де-факто війни з путінською Росією.

Досвід показує, що спроби консолідації в українському політичному середовищі, як правило, закінчуються черговим роз’єднанням і розпорошенням. Чому? Тому, що змістом політики стала боротьба за отримання і утримання влади, тож об`єднання відбувається тільки для того, щоб прийти до влади або зберегтися при владі. Свіжий приклад: об`єдналися, усунули Януковича, зробили людей депутатами, а потім з’ясували, що один комуніст, другий-ліберал, а третій – чистої води корупціонер…

Отже, об’єднуватися варто і треба на засадах інтересів країни, а не чиїхось приватних. Об’єднання має відбуватися на спільній ідеологічній основі й на проекті України – тобто, якою країну ми плануємо разом робити. І воно буде тривалим, міцним і дієвим лише тоді, коли постає довкола світоглядного стрижня і спільних ідеологічних цінностей. Тобто, об’єднуватися треба не проти Путіна чи Порошенка, а – за Україну.

З огляду на старт нового політичного сезону з вересня 2017 року, пропоную до дискусії такі тези. Для початку визначу тактичне й стратегічне завдання.

Тактичне: підготовка до СПРАВДІ демократичних позачергових виборів парламенту та Президента. Для цього слід:

  • ухвалити новий виборчий закон;
  • сформувати новий склад ЦВК;
  • скасувати недоторканність депутатів та узаконити процедуру імпічменту Президента.

Позачергові вибори без виконання зазначених завдань проводити нелогічно, навіть безглуздо.

Стратегічне: погодження спільної СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ на основі засадничих ідеологічних цінностей: україноцентризму та єврореалізму.

Ми бачимо це як гуртування в УКРАЇНСЬКОМУ БЛОЦІ (назва умовна) політичних та громадських структур, які не підтримують політику влади. Простіше кажучи: у владі створився своєрідний проамериканський, ліберальний блок, а імперські інтереси Путіна в Україні представляє ціла низка партій проросійського блоку. І ті, й інші бачать Україну сировинним придатком, різниця лише в тому, що одні чекають на допомогу Америки, інші – Росії.

І одні, й другі – наші, меншою чи більшою мірою, світоглядні опоненти. Отже, гасел «проти терориста Путіна і гендляра Порошенка» для об’єднання явно недостатньо, а саме об’єднання лише на цій хисткій основі ризикує стати нетривким і неефективним. Це лише певні передумови для об’єднання.

Тому слід чітко сформулювати відповідь на те саме стрижневе питання: яку Україну ми разом, об’єднавшись, будуватимемо?

І найголовніше: підґрунтям для об’єднання повинні бути світоглядні цінності – не проросійські чи проамериканські, а українські, що становитимуть несхитний фундамент Української держави.

Микола ТОМЕНКО, лідер громадського руху “Рідна країна”