Чи варто ще раз нагадувати, що за кількістю населення Київ більше ніж Харківська, Одеська та Львівська області? Що найбільші «спальні» райони столиці Деснянський, Дарницький та Дніпровський є мегаполісами відносно не тільки більшості провінційних міст країни, але є й більшими за деякі обласні центри? Виникає питання: невже київська громада, загальною кількістю більш ніж 2,8 млн. осіб, не заслуговує на децентралізацію влади та на власні самоврядні органи?
Ще раз про райради в розрізі децентралізації
Для столиці децентралізація влади є вкрай важливою. Конституція України (ст. 140) визначає, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Районні у місті Києві ради і є саме такими органами.
Це не тільки логічно, але й абсолютно відповідає концепції розвитку територіальних громад. Якщо в столиці є 10 районів, в кожному з яких проживає від 130 до 350 тисяч населення, то громада кожного з районів має право отримати від держави такі ж преференції, як і більшість територіальних громад країни. Включно з бюджетом. І виборний орган самоврядування – рада – має бути!
Що отримали після ліквідації райрад кияни і чи відчули вони «покращення» на зекономлені від ліквідації районних рад мільйонів? Чи стали звичайні виборці ближче до управління своїм районом і чи покращилося їх буденне життя? Скільки незаконних забудов, дитячих майданчиків, зелених зон було зведено, захоплено і забудовано черновецькими, поповськими, азаровськими… без опору райрад?
Влада нова, методи – не зовсім. Дещо з історичних моментів
«Реформуванням» районні ради завдячують меру Леоніду Черновецькому, який буквально «зі шкіри ліз» у своєму прагненні суцільного контролю над містом. Зокрема, деякі керівники столичних районів не тільки не бажали реалізовувати дивні прожекти мера, але й заважали великій «прихватизації» київської землі .
Відтак, вперше про реорганізацію районів, великий «комбінатор» Черновецький заявив у 2007 р.. Тоді Черновецький погрожував ліквідувати три райони у Києві: він заявив, що розділить і приєднає до інших Дніпровський, Подільський та Святошинський райони, якщо президент не піде йому на зустріч і не звільнить відповідних голів районних державних адміністрацій «за проколи і проблеми».
В кінці червня 2008 року Черновецький заявив, що бачить необхідність у скороченні кількості районів у столиці та скасуванні дві третини райадміністрацій. За словами мера, існування в місті десяти районів є “шкідливим для населення і підприємців”. Проект рішення Київради, яким пропонувалося зменшити в Києві кількість районів з десяти до п’яти (створити в Києві Дарницький, Деснянський, Оболонський, Печерський, Солом’янський), не знайшов підтримки у депутатів Київради.
Примітно, що, за даними опитування компанії GFK, тільки 5% жителів Києва підтримували скорочення кількості районів в столиці, тоді як 76% висловлювалися проти.
Крім того, за ініціативою Шевченківської райради були проведені у 2008р. Референдум проти ліквідації районних рад та скорочення прав районних рад і у 2009р. Референдум про недовіру Черновецькому. Відтак, проти ліквідації Шевченківського району столиці висловилися 97,8% шевченківців. Проти Черновецького (висловили недовіру) – 92% громадян.
Процес зурпації влади, який передбачав зміну адміністративної карти столиці, ліквідацію опальних районів, відмову у фінансуванні цілих галузей незручних районів (так, наприклад, Шевченківський район у 2009р. не отримав з міського бюджету жодної копійки на ЖКГ та на підготовку шкіл до нового навчального року), набирав обертів. У 2009 р. Черновецький ініціюваввнесення до парламенту законопроекту про зміни до Закону „Про столицю” в частині підпорядкування районних адміністрацій міському голові та призначення голів районів у столиці особисто мером.
Вже 25 серпня 2010р.провладна більшість Черновецького у Київраді прийняла рішення звернутися до Верховної Ради щодо внесення змін до Закону “Про столицю України – місто-герой Київ” про можливість ліквідації районних рад у столиці.
7 вересня ВР ухвалила відповідні зміни. Згідно з Законом “Про внесення змін до Закону “Про столицю України – місто-герой Київ”, районні ради можуть утворюватися за рішенням територіальної громади міста Києва, прийнятого шляхом проведення місцевого референдуму, або за рішенням Київської міської ради. Наступного дня Янукович підписав цей закон.
9 вересня 2010 року Київрада ліквідувала райради своїм рішенням «Про питання організації управління районами в місті Києві» (№ 7/4819). Про дійсні причини даного «вдосконаленням організації управління районами в місті Києві» не знає тільки лінивий – це і побудова жорсткої владної вертикалі «сім’ї», і низький рейтинг регіоналів в Києві, і боротьба влади з політичними опонентами та громадськими активістами, і «манія величі» Черновецького …
Тільки за 5 років потому питання відновлення райрад, яким лідери політичний партій «гралися» від виборів до виборів, набуло юридичної форми й законності. 23 липня 2015 р. Київська міська рада проголосувала проект рішення прийняла рішення “Про управління районами міста Києва”.(№ 787/1651). Враховуючи те, що перші вибори новостворених рад призначаються суб’єктом створення, Київрада погодила проведення виборів в районні в м. Києві ради 27 березня 2016 року.
ЦВК оголосила про початок виборчого процесу з 6 лютого 2016р. Активна громадськість схвально «закивала головами»: влада дійсно проводить реформи і проведення перших виборів до райрад цьому доказ. Проте виявилося, що нова влада не готова бути ближчою до людей і не має наміру наділяти столичну громаду власними правами та повноваженнями. Так з’явилося Рішення Окружного адмінсуду Києва щодо призупинення виборів до райрад.
Наразі, ми маємо адміністративний позов до Окружного адмінсуду Києві на постанову ЦВК від 25 грудня про призначення виборів до райрад у Києві від ГО «Наждак» ( з позовами про скасування виборів до райрад у Києві долучилися народні депутати України Сергій Рудик та Євген Рибчинський) та апеляцію ЦВК на рішення про скасування виборів до Київського апеляційного адміністративного суду.
Скільки часу знадобиться на розгляд позову та апеляційної скарги – невідомо. Те, що вибори не відбудуться у встановлені чинним законодавством терміни – абсолютно точно.
Складне питання повноважень
Відсутність реального місцевого самоврядування у більшості територіальних громад не забезпечує створення та підтримки сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання населенню якісних і доступних адміністративних та соціальних послуг шляхом сталого розвитку громади. Кияни взагалі позбавлені права на місцеве самоврядування на районному рівні.
У 90-х роках столичні райради та їх виконавчі органи не мали чітко визначеного переліку обсягу своїх повноважень. Для вирішення побутових проблем киян та реалізації стратегії розвитку району, у віданні райрад працювали комунальні підприємства, ЖЕКи, школи, дитсадки, поліклініки, магазини, житлові будинки, техніка, обладнання тощо. Це дозволяло не тільки досить швидко реагувати на рівень сніжного покрову на дорогах, але й відповідно до стану зношеності здійснювати капітальні ремонти житлового фонду, реконструювати автошляхи, забезпечувати контроль за роботою ЖЕКів, шкіл, лікарень.
За часів мера Омельченка (1996-2006рр) обсяг повноважень зводився всього до чотирьох рішень:
– «Про розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд у місті Києві»;
– «Про делегування районним в м. Києві радам повноважень щодо надання додаткових пільг окремим платникам державного мита»;
– “Про питання індивідуального гаражного будівництва на територіях багатоповерхової житлової забудови в м. Києві”;
– «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві».
Впорядкувати повноваження райрад у 2006 р. взявся Леонід Черновецький: його командою був розроблений спеціальний проект рішення Київради відносно повноважень районних рад. Проект був направлений на узгодження до районів міста, як того вимагає ч.3.ст.41 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Він нівелював будь-яку самостійність районних органів управління та позбавляв депутатський корпус впливу на всі процеси в районі. Районні ради, проаналізувавши запропонований Київрадою проект, спільно підготували альтернативний проект рішення. Він передбачав саме той обсяг повноважень місцевого органу самоврядування, який би враховував і дозволяв райрадам працювати як в інтересах свого району, так і в інтересах міста.
Черновецького не влаштовувала незалежність районів, районні депутати відмовилися повністю залежати від міста. Відтак, Черновецький розпочав процес поступового позбавлення всіх повноважень районних рад.
У 2007 р. рішення Київради N 443/1104 від 26.04.2007 скасувало чинність рішення «Про делегування районним в м. Києві радам повноважень щодо надання додаткових пільг окремим платникам державного мита»( N 205/1415 від 29.04.2004). У тому ж таки 2007 р., КП “Київтранспарксервіс” було визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів і стягнення паркувального збору, відповідно до рішення Київради від 26.06.2007 N930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві».
У 2008р. Київрада забрала в райрад право видавати дозволи на спорудження МАФів та продовження договорів оренди на землю під кіосками. Відповідно до рішення Київради № 657/657 «Про розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд у місті Києві» від 27 листопада 2008 р., повноваження з розміщення МАФів передано єдиному оператору – КП “Київське інвестиційне агентство”.
На підставі рішення Київської міської ради N 305/5692 від 23.06.2011 втратило чинність рішення “Про питання індивідуального гаражного будівництва на територіях багатоповерхової житлової забудови в м. Києві” (від 23.12.99 № 165/667). Відповідно до цього рішення, районні у м. Києві ради втрачали повноваження надавати у тимчасове користування земельні ділянки інвалідам для встановлення збірно-розбірних гаражів.
Тому твердження, що «новий депутат райради – це два ларьки кур-гриль і одна парковка»,можна сміливо віднести до депутата міської ради, адже районні обранці вже давно були позбавлені таких можливостей.
Юридично неграмотно й говорити про необхідність визначення (виписання) повноважень райрад Києва перед проведенням виборів. Відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються Київрадою за узгодженням з райрадами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.
Таким чином, спочатку проходять вибори до райрад, і вже потім Київрада за узгодженням з новообраними депутатами райради, визначає повноваження районної ради.
Це не є просто міркуванням, це є вимога діючого законодавства.
Віталій Кличко, звичайно, мер, але “тримає” райони президент
Декілька слів щодо однієї з головниї причин недоцентралізації Києва – голів районів (голів районних державних адміністрацій). Відповідно до ст.11 ЗУ «Про столицю України – місто-герой Київ», у разі утворення районної в місті Києві ради на посаду голови районної в місті Києві державної адміністрації Президентом України призначається особа, яка обрана головою районної ради. Таким чином, у Києві може відбутися суттєва ротація серед глав держадміністрацій. Цілком ймовірно, на зміну слухняним соратникам по партії, друзям та знайомим, очільниками столичних районів можуть стати незалежні від Кличка та Порошенка народні обранці.
Звісно, за умов коли владні інститути викликають найменше довіри у населення, необхідно тримати районні «форпости» за своїми чиновниками. Новообрані 462 депутати київський райрад – дійсна загроза рейтингу як виконавчої влади (за результатами дослідження, проведеного КМІСна початку 2016 р., баланс довіри-недовіри до Уряду Яценюка перевершив негативний показник 2012 року за часів уряду Азарова), так і Президента (за результатами дослідження, проведеного КМІС на початку 2016 р., баланс довіри-недовіри до Порошенка різко впав, буквально помінявши полюси: з 44 % у 2014-му до -48% наприкінці 2015 р.).
Якщо у коаліції абсолютно серйозно обговорюють перевибори в Раду вже в цьому році, президент та мер за будь-яких умов намагатимуться зберегти контроль над Києвом (столичними районами). Адже використання адмінресурсу на виборах зайвим ніколи не було…
Райради є пережитками радянської системи, в Європі такого немає
Ще й як є!
Райради – це європейський досвід розвитку місцевого самоврядування, коли при вирішенні проблеми враховується позиція кожного члена громади.
Варшава з населенням у 1,7 млн. має 18 районів, в кожному з яких є райрада на чолі з бургомістром (головою райради), якого обирають депутати. Ми ж бо проводимо реформу децентралізації саме за польським зразком, чи не так?
У Берліні діють 95 районів з 45-ю депутатами у кожному.
У Лондоні діють 33 райони, в число яких входить 32 муніципальних округи і Сіті. Міське самоврядування Лондона включає міське та місцеве управління. Міська адміністрація відповідає за стратегічне планування, економічний розвиток міста, поліцію, пожежну службу і транспорт, локальні адміністрації муніципальних округів — за місцеве планування, школи, соціальні служби і т. д. У кожному з округів є власна адміністрація та окружна рада, вибори до якої проходять кожні чотири роки ( у Сіті районної адміністрації немає, але в районі існує традиційний орган влади — Лондонський муніципалітет).
Барселона, як і Київ, розділена на 10 адміністративних районів, кожен з яких має свою районну раду. В кожному районі є мікрорайони або барріси ( всього 74 мікрорайони).
У Відні є 23 райони, які є підрозділами міської влади. В районах проводять вибори, обрані представники мають певні політичні повноваження, наприклад, у сфері міського планування. Кожен район самостійно надає містянам більшість адміністративних послуг.
Бухарест має 6 адміністративних секторів, кожен з яких поділений на райони. Кожен сектор має власну примерію, вибори до місцевої адміністрації проводять раз на 4 роки.
Місцева влада – влада громади
Ні в кого не викликає сумніву те, що існуюча в Україні система місцевого самоврядування на сьогодні не задовольняє потреби суспільства. Виборці втратили вплив на владу. Влада згадує про виборців тільки під час виборів. Де місцеві ініціативи? Де можливість жителів територіальної громади, володіючи конституційним правом місцевого самоврядування, скористатися правом вирішення будь-якого питання місцевого значення?
Вже сьогодні десятки територіальних громад сіл та селищ України набули статусу юридичних осіб публічного права власності. Вже сьогодні територіальні громади створюють власні виконавчі комітети. З тим щоби самостійно обирати владу і разом боротися зі свавіллям чиновників, незаконними приватизаціями та забудовами, забрудненням навколишнього середовища, планувати модернізацію комунального господарства та підтримку бюджетної галузі…
Місцева влада – влада громади, а не Президента, міського голови чи групи олігархів. Київ має бути прикладом з проведення сучасних реформ, економічних експериментів, демократичних ініціатив. Натомість, місто – аутсайдер з децентралізації.
Блог Олександра Федоренка
