1. Як вчить наука публічного управління та підказує здоровий глузд, перед ухваленням непопулярного рішення про підвищення тарифів на громадський транспорт, варто було б провести повний АУДИТ в сфері діяльності міського транспорту.

Чи проводився він і який результат?

2. З огляду на численні корупційніі скандали із розкраданням бюджетних коштів, особливо на метрополітені, цікаво дізнатися результати щодо цих справ та зокрема у справі одного із лідерів «Удару», екс-начальника метро Брагінського?

3. Я та багато експертів вже не менше десяти років пропонують економічний механізм ліквідації «маршрутної мафії» в столиці шляхом встановлення валідаторів, замість нинішнього обігу сотень мільйонів готівки, у всіх маршрутках.

Між іншим, “маршрутна мафія” вже підняла оплату з 15 до 20 гривень без жодних розмов і обговорень.

Як справи з цим у нашій столиці?

4. Влада Києва під час війни міцно закріпилася на першому місці за бюджетними видатками на чиновництво: від утримання 12 заступників Кличка до фінансування 360 помічників депутатів Київради.

Ви не пробували оптимізувати видатки на армію чиновників у КМДА, РДА та комунальних підприємствах?

5. Що там із скороченням видатків на гречкосійство депутатів (2 мільярди гривень на так звані депутатські фонди), владні ЗМІ (242 мільйони), вічну програму інформатизації (1 мільярд 128 мільйонів) та інші рекламно-корупційні статті витрат?

\Як тільки ми отримаємо відповіді на ці запитання одразу ж пропозиція ЗБІЛЬШИТИ оплату за проїзд для киян стане більш АДЕКВАТНОЮ і ЗРОЗУМІЛОЮ.

П.С. Запитання і пропозиції написані автором під час поїздки на 17 тролейбусі за маршрутом площа Українських Героїв – Соломʼянська площа.

П.С. П.С. До слова.

У всьому цивілізованому світі немає такої кількості контролерів, як у Києві. Пасажири заходять лише через передні двері й водій виконує функції контролера.

Блог Миколи Томенка