Якщо проаналізувати всі висловлювання посадовців про чергову реформу в освіту, то із подивом можна зрозуміти, що за купою безсистемно згаданих англіцизмів, випирає їхня головна мета:
ПРИЗНАЧИТИ СВОЇХ РЕКТОРІВ у найпрестижніші виші країни.
Про нагальну потребу ЗАБРАТИ право колективу САМОСТІЙНО обирати свого керівника щоденно заявляють віце-премʼєр-міністр Федоров та один із 9 заступників Міністра освіти Вінницький.
Які ж причини цієї виразно антидемократичної та антиєвропейської пропозиції?
Як інформують парламентські джерела , все дуже просто, я б сказав навіть примітивно. У Верховній Раді, яка безславно відпрацювала свій термін і якій нині повністю довіряє менше 3 відсотків українців, частина депутатів шукає… на яку «доленосну і корисну посаду» їм ще податися!
Бо депутатами їх вже не оберуть, а тут ще й народ після оприлюднення декларацій із дурними запитаннями про те, як під час війни можна було обзавестися крутими авто і будинками та бюджетними грошами для родинних фірм, лізе!
Тож спільними інтелектуальними зусиллями урядовців і депутатів владної більшості був знайдений вихід:
відмовлятися від мандатів (про що неодноразово заявляв їхній парламентський вожак Арахамія) та ставати РЕКТОРАМИ, але так, щоб БЕЗ ВИБОРІВ! А щоб їхні помічники із немалими зарплатами теж не залишилися без діла, то урядовці планують і всіх проректорів та деканів ПРИЗНАЧАТИ через міністерські наглядові ради?!
Щоправда тут виникли проблеми:
– чинний Закон «Про вище освіту» у статті 42 детально прописує процедуру ОБРАННЯ керівника закладу вищої освіти і нагадаю, містить демократичний припис про участь у виборах всього колективу (не менше 75 відсотків науково-педагогічних працівників, 15 – виборних представників студенства і 10 – виборних представників із числа інших працівників вузу);
– європейська модель (нагадаю, що Україна взяла на себе зобовʼязання про європейські принципи організації освітнього процесу) передбачає обрання керівника ЛИШЕ за рішення академічної спільноти Університету.
(Детальніше про європейські традиції обрання керівників Університетів можна прочитати у моїй статті «Геть від Європи» як урядова стратегія «освітньої реформи»).
Тож нині, ідеологи призначення ректорів Наглядовими радами від чиновників Міністерства, розуміючи, що у Верховній Раді буде непросто ліквідувати автономію вузів та студентське самоврядування гарантоване Законом, придумали новий шлях – проведення так званого експерименту в найважливіших вузах (читай у київських і львівських вузах, де є земля для забудовників).
Звісно, хоч називай це експериментом хоч ні, але ЧИНННИЙ ЗАКОН «Про вищу освіту» цього не дозволяє. Тож я по-дружньому радив би віце-премʼєр-міністру Федорову сконцентруватися на забезпеченні кібербезпеки України (бо ще кілька днів тому, він не бачив їй реальних загроз), а одному із 9 заступників Міністра освіти Вінницькому розібратися із своїм подвійним громадянством, бо який пишуть у ЗМІ, він досі незаконно перебуває в статусі ще й громадянина Канади.
А з ректорами колективи Університетів розберуться самостійно і у відповідності із національним законодавством та європейськими традиціями. Спроба б ж ліквідувати університетську автономію та призначити без виборів своїх ректорів – нинішніх депутатів, погано закінчиться.
Доведено Януковичем-Азаровим-Табачником…
