У всіх своїх історичних та політологічних дослідженнях я завжди звертав увагу на унікальну ментальну рису нашого народу: очікування та сподівання на Месію, який прийде… із поза меж України.
Наші герої: історичні, військові, політичні, літературні, мистецькі… були такі собі – слабенькі, одним словом; а от зарубіжні – були справжні моральні авторитети.
Війна, як бачимо, суттєво змінює Олімп закордонних героїв та авторитетів для українців.
І тут безумовні «лідери» – Меркель і Макрон.
Згадайте в попередній геополітичний період наші президенти і мери щоденно наголошували на своїх дружніх відносинах із «найбільш проукраїнськими» керівниками Німеччини і Франції. Нам щоденно розповідали про «берегиню України» – Меркель та фантастичний і рятівний «план Макрона» для України. Така гіпертрофована геополітична любов наших владців та медіа до цих політиків суттєво вплинула і на українське суспільство.
Так, згідно з даними опитування групи «Рейтинг», ще у вересня 2021 році найпопулярнішим українським політиком була…канцлер Німеччини Меркель з фантастичними 73 відсотками позитивного ставлення; президент Франції Макрон – відповідно мав теж доволі високі 57 відсотків підтримки в українців…
І що, як каже народна мудрість, ДОПОМОГЛИ вони ТОБІ своєю «принциповою проукраїнською та антипутінською позицією?»
Так отож!
Ще один міф українців, особливо Заходу України, руйнуються останніми днями. Дії та миротворчі ініціативи Папи Римського Франциска та його представників, так щоб проявити релігійну терпимість, щонайменше НЕДОРЕЧНІ!
Знову таки нагадаю соціологічні дані на кінець 2020 року:
серед українських та світових церковних діячів на першому місце в рейтингу довіри українців був…Папа Франциск – 45,4 довіри!
Тож вкотре застерігаю і наголошую на очевидній геополітичній аксіомі:
НІХТО нас, окрім НАС самих не врятує, щасливими не зробить і велику Україну не створить!
Тож вчимося шанувати своє і довіряти своїм!
Бо як вчить наш Тарас Шевченко:
«…У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля».
Блог Миколи Томенка
