Черговий Папський зашквар змушує задатися питанням: а як своє майбутнє бачить наша Українська греко-католицька церква в умовах воюючої України і з таким Папою, адвокатом Путіна?
І тут згадалися оптимістичні заяви Предстоятелів УГКЦ та ПЦУ про активізацію співпраці, зроблені ще в 2019 році. За 5 років можна лише згадати спільну позицію обох Церков та рішення про перехід з 1 вересня 2023 року на Новоюліанський календар. Про спеціальну позицію Української православної церкви Київського патріархату, яка позиціонує себе, як найбільш патріотична серед православної спільноти, теж доречно нагадати. УПЦ КП і в умовах війни продовжує критикувати “НЕПРАВИЛЬНИЙ ТОМОС” та залишатися в системі старого юліанського церковного календаря.
При цьому всі ТРИ ЦЕРКОВНІ ІНСТИТУЦІЇ моляться за Україну та ЗСУ …і продовжують обґрунтовувати свою ВЛАСНУ автономну значимість. Я далекий від оптимістичної думки про швидку організаційну єдність, але невже в часи ВІЙНИ не можна знайти механізм СПІЛЬНОЇ світоглядної ДІЯЛЬНОСТІ та активної СПІВПРАЦІ між цими ТРЬОМА УКРАЇНСЬКИМИ ЦЕРКВАМИ?!
Можливо такий стан речей (про імпотентність державної та місцевої влади церковному питанні тут не згадую) і призводить до ганебної ситуації, коли представники московського патріархату кіріла-путіна продовжують тотально домінувати, як в Києві (майже 250 громад), так і більшості регіонів. Нагадаю, що у воюючій Україні проти російської орди воєнного злочинця Путіна та його ідеолога Кіріла, продовжують діяти більш як 8 тисяч церков московського патріахату.
То може вже настав час почати МОЛИТИСЯ за УКРАЇНУ РАЗОМ?
Блог Миколи Томенка
