Як радянська влада знищила “царство білого мармуру” на Аскольдовій могилі, де поховані Герої Крут

Плакальникам за радянським минулим присвячується!

“На Аскольдовій могилі

Український цвіт…”

29 січня Україна вшановувала День пам’яті Героїв Крут.

Серед історико-меморіальних місць, пов‘язаних із сьогоднішньою важливою датою, і Аскольдова могила, про що читаємо у знаменитому вірші Павла Тичини “Пам‘яті тридцяти”.

Чому українських патріотів похоронили саме тут?

Історики твердять, що на Дніпрових схилах Аскольдової могили в 1786 році відкрилося кладовище для пошанування відомих киян.

Тут знайшли свій спочинок відомі громадські і культурні діячі, меценати Василь Тарновський-старший і Василь Тарновський-молодший, письменник Андрій Подолинський та його син вчений і громадський діяч Сергій Подолинський, лікар Франц Мерінг, акторське подружжя Миколи Соловцова та Марії Глєбової, підприємець і меценат Василь Симиренко, знаменитий архітектор Георгій Шлейфер, автор “мертвої петлі” військовий льотчик Петро Нестеров…

Поступово Аскольдова могила перетворилася на одне із красивих місць Києва, яке місцеві жителі називали “царством білого мармуру” і з якого відкривався чудовий вигляд на Дніпро. Некрополь складався не просто з пам‘ятників, а із сімейних склепів високого мистецького рівня. Так фамільний мавзолей Василя Тарновського-молодшого із сім‘єю був обнесений залізною огорожею, в яку було вмонтовані зображення ліри, а на дверцятах – гербовий щит. Біля чотирьох плит із білого мармуру, у головах яких був сімейний склеп, височів хрест із рослинним орнаментом, виготовлений теж із білого мармуру.

Загалом на Аскольдовому цвинтарі було поховано біля 2 тисяч відомих та визначних осіб.

Саме тут Центральна Рада УНР вирішила поховати Героїв Крут 10 березня 1918 році. Газета “Нова Рада” так описує цей похорон:

“Вчора відбувся похорон студентів і гімназистів, що лицарськи склали свої буйні голови, боронячи Україну від нападу північних варварів.

…Коло будинку Ц.Ради процесію зустрів уряд: члени Ради на чолі з проф. Грушевським і міністри на чолі з В.Голубовичем…Далі похід рушив по вулицях Фундуклеєвській, Хрещатику, Олександрівській на Аскольдову могилу”.

31 травня 1919 року радянська влада вирішила закрити цвинтар. Але найстрашніше відбулося в 1934 році – очільники більшовицької України вирішили перетворити знаменитий некрополь на міський парк “Аскольдова могила”. Тож по-варварськи було зруйновано численні склепи і надгробки, які були утилізовані, а частину статуй передали студентам Художнього інституту як натуру. Збереглися лише поодинокі поховання, які перенесли до інших цвинтарів: Василя Тарновського на Звіренецьке, Петра Нестерова на Лук‘янівське, подружжя акторів Миколи Соловцова та Марії Глєбової на Байкове кладовище…

Миколаївську церкву, яка була поруч, в 1936 році перетворили на ресторан, а в 1938 – перебудували на парковий павільйон.

Востаннє Аскольдова могила використовувалася як цвинтар під час нацистської окупації Києва. Тут організували цвинтар німецьких офіцерів і солдатів, яких хоронили рядами під однаковими дерев‘яними хрестами. Ці поховання були знищені після звільнення Києва. Натомість було влаштовано невелику алею могил військових радянської армії, які відзначилися при обороні та звільненні міста. Пізніше їх перенесли до парку Вічної Слави.

Нині Аскольдова Могила стає знаковим історико-меморіальним місцем української столиці. Окрім Меморіалу Героям Крут тут встановлено пам‘ятний знак з нагоди 200-річчя Тараса Шевченка, який у свій час змалював Аскольдову могилу, встановлено пам‘ятник князю Аскольду в храмі Святого Миколая.

(роботи авторства відомих скульпторів Олеся Сидорука та Бориса Крилова).

Пам‘ятаємо нашу історію!

Шануємо наших героїв!

Не забуваємо і про ворогів!