Орденоносці Путіна-Мєдвєдєва та пропагандисти “російського світу” в Одесі знову викручується як вужі, щоб зберегти від демонтажу пам‘ятник, як його називають в народі, “Катерині Другій і коханцям”.

То їм мало історичних аргументів, то вони хочуть порадитися з представниками “120 національностей” Одеси.

Ницість і маразм поведінки місцевої влади в тому, що вже навіть першокласники знають що:

– Катерина Друга не має ЖОДНОГО СТОСУНКУ до заснування міста ОДЕСИ, адже в її розпорядженні (рестрикті) від 1794 року йшлося лише про ремонт двох гаваней вже ІСНУЮЧОГО міста;

– місто під назвою Кочубіїв (а згодом Хаджибей) існувало ще в 1492 році, коли його відвідував очільник Литовсько-руської держави князь ВІТОВТ;

– натомість, Катерина Друга, яка ніколи не була в цьому місті, увійшла в історію сумновідомим Маніфестом 1775 року “Об истреблении Запорожской Сечи”;

– рідна серцю слуг Путіна в Одесі імператриця також ЗАКРІПАЧИЛА українських селян і продовжуючи справу Петра Першого, вбивала ВСЕ українське: знищувала друкарні, вилучала українські букварі і книги…

Тарас Шевченко найбільш популярно і емоційно роз‘яснює ківаловим-трухановим, хто такі Петро Перший і Катерина Друга для українського народу:

“Це той первий, що розпинав

Нашу Україну,

А Вторая доконала

Вдову сиротину.

Кати! кати! людоїди!

Наїлись обоє,

Накралися ; а що взяли

На той світ з собою?

Тяжко, тяжко мені стало,

Так, мов я читаю

Історію України…”

Тарас Шевченка, як відомо, також опікувався історико-культурною спадщиною України і коли дізнався про закриття, а потім підпал знаменитого Межигірського монастиря звинуватив у цьому саме царицю:

“Як цариця по Києву

З Нечосом ходила

І Межигорського Спаса

Вночі запалила.

І по Дніпру у золотій

Галері гуляла,

На пожар той поглядала,

Нишком усміхалась”.

І нагадаю найголовніший заповіт-докір нашого СВІТОГЛЯДНОГО БАТЬКА у справі дерусифікації та подоланні наслідків імперської спадщини, особливо в умовах війни України з російською ордою вбивць, ґвалтівників і мародерів військового злочинця Путіна:

“Чи буде суд! чи буде кара?

Царям, царятам на землі?

Чи буде правда меж людьми?

Повинна буть, бо сонце стане

І осквернену землю спалить”.

БУДЕ! ОБОВ‘ЯЗКОВО БУДЕ!

Блог Миколи Томенка