Чорнобиль має бути у списку світової спадщини ЮНЕСКО

Сьогодні Україна і світ вшановують Героїв Чорнобиля та згадують страшну трагедію, яка сталася 36 років тому.

Проте, за останні десятиріччя влада країни так і не спромоглася повною мірою виконати свої зобов‘язання ні перед чорнобильцями, ні перед міжнародним співтовариством.

Так досі не завершено ВСІ роботи щодо зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об‘єкту «Укриття» на екологічно безпечну систему. Ба більше, у звіті за 2021 рік, який розміщено на сайті Державного агентства по управлінню зоною відчуження, керівництво радо звітує проектом Закону згідно якого й далі планує спільно працювати з Російської Федерацією щодо переробки відпрацьованого ядерного палива!

Отож, нині після жахливого періоду для України і всього світу, коли територію Чорнобиля взяли у заручники неадеквати російської орди військового злочинця Путіна, необхідно не лише забезпечити НАЛЕЖНУ ОХОРОНУ об‘єкту, а й зробити ВСЕ для найшвидшого включення Чорнобиля до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

На жаль, попри піар-заяви Міністерства культури та інформаційної політики, досі так і не подано номінаційного досьє на включення цього важливого об‘єкту до спадщини ЮНЕСКО. А Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів і Державне агенство по управлінню зоною відчуження жодним словом і жодною дією не долучилися до розрекламованої владою та недоведеної до логічного завершення справи подання Чорнобиля до відомої програми ЮНЕСКО.

Всі вищезгадані інститути влади мусили спільно підготувати аргументи у відповідності до критеріїв світової спадщини ЮНЕСКО, (це критерії як у царині культурної, так і природної спадщини) та зробити все для включення, а отже й для захисту світовою спільнотою нашого Чорнобиля (радіаційно-екологічного біосферного заповідника і зони відчуження).

Проте всі ці завдання можна вчасно й успішно виконати лише за умови, коли Міністерством захисту довкілля та Державним агенством по управлінню зоною відчуження будуть керувати професійні й патріотичні управлінці, а не тимчасові заробітчани та схемщики від чергових бізнес-угрупувань, які пролобіювали собі так звані «хлібні посади».