Влада активно просуває ідею ухвалення спеціального Закону про опозицію. Наш підхід же полягає в необхідності узаконення як парламентської більшості – коаліції, так і парламентської меншості – опозиції. Оптимальним шляхом для цього є повернення до Регламенту ВР Глави 12 “Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді “та Глави 13 “Парламентська опозиція”.
Нагадаю, що в Україні діє Регламент, в якому виключено вищезгадані 12 і 13 Глави та відповідно 61-72 статті, на підставі Закону від 08.10.2010 років. Мова йде про рішення команди Президента Януковича повернути дію Конституції в редакції 28.06.1996 року та відповідно статус України як президентсько-парламентської республіки.
Таким чином, у ВР було регламентовано діяльність коаліції та опозиції протягом більш як 2 років (від 19 вересня 2008 до 8 жовтня 2010). В цей період, для прикладу опозиція мала право на обов`язкову співдоповідь при розгляду таких питань, як ухвалення Бюджету, програми діяльності Уряду, про відповідальність Уряду, тощо. Окрім того, опозиція могла першочергово обрати для себе посади Голів Комітетів з питань бюджету, регламенту, свободи слова, боротьби з корупцією, судочинства та судоустрою…
Ця демократична практика українського парламентаризму була ліквідована в часи президентства Януковича і не відновлена в період президентства Порошенка.
Настав час виправити цю помилку!
Отож, відновлення дії двох Глав Регламенту, з можливим редагування є набагато реалістичнішим і адекватнішим як і правовому, так і в політичному сенсі.
Спроба ухвалити новий Закон про опозицію повноцінно не вирішує питання інституційної структури парламенту та відповідальності як більшості, так і меншості.
Йдеться про той випадок, коли нове гірше за діюче 12 років тому!
