Здавалося б донедавна адекватні люди нині на владних стільцях серйозно розмірковують про нагальну потребу приглушити свободу слова чи закриття соціальних мереж, криміналізацію наклепу, державну спілку журналістів…
Нагадаю, що у кожної влади були свої методи й власні сумновідомі борці з українською свободою слова:- при Кучмі – медведчуківські темники;
– при Януковичі – Олійник, Журавський, планували узаконити відповідальність за критику (наклеп) на рідну владу, Єфремов і К. відгородитися від парламентських журналістів скляним муром..;- при Порошенку і Яценюку – Пашинський і К., вимагали не транслювати погоджувальну раду і закривати ЗМІ з міркувань національної безпеки;
– при Зеленському – хочуть все і відразу!
І це поганий знак, я б сказав більше – це вирок!
Бо новітня українська історія вчить:
якщо влада щоденно бореться не за народ і державу, а бореться зі свободою слова і журналістами, вона приречена!
Блог Миколи Томенка
