Партія під «брендом» Віталія Кличка існує вже майже 10 років – з квітня 2010, коли вона була перейменована з «Нової країни» на «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка».
За даними партійного сайту нині у лавах партії «УДАР» понад 10 тисяч партійців у 24 регіонах країни. Усього функціонує понад 596 діючих організацій. Сьогодні 399 депутатів – представників партії «УДАР» – працюють у місцевих радах різних рівнів у 15 регіонах України.
Тобто цифри досить непогані – багато місцевих парторганізацій, партійців та депутатів від партії. І, правду кажучи, такі результати не в останню чергу досягнуті завдяки імені Віталія Кличка – видатного спортсмена та в подальшому не менш «видатного» політика та управлінця. Сама назва партії цілком однозначно вказує на приналежність політичної сили саме до Кличка, а на що в першу чергу звертає увагу виборець? Звісно ж на відомі прізвища та на впізнаваність.
То яке відношення має сам Віталій Кличко до «УДАРУ», крім використання власного імені та прізвища у назві партії?
Як свідчить сайт партії, Віталій Кличко є «лідером» партії та, зокрема, ще у квітні 2010 року очолив цю політичну силу.
Однак, якщо зайти на сайт Мінюсту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань то виявиться, що керівником «УДАРУ» є Гаврилець Олександр Васильович, а підписантом – Бондаренко Володимир Володимирович.
Справа в тому, що ще 28 серпня 2015 року Віталій Кличко очолив … Партію «Блок Петра Порошенка Солідарність». До речі, на цьому ж партійному з’їзді було прийняте рішення про об’єднання БПП та УДАРУ в одну політичну силу. Рішення, як бачимо, виконується й досі, але, для досягнення результатів на виборах електорату вистачило й гучної заяви про об’єднання.
Виходить, що партія імені Кличка є, очолює її, начебто, Віталій Володимирович, а от в дійсності все зовсім навпаки. Як таке може бути?
Справа в тому, що в Законі України «Про політичні партії в Україні» немає чіткої вимоги щодо очільника партії, що у своїй назві містить власне прізвище та ім’я. Законом передбачено, що партія таки має мати свого керівника, то що у статуті партії має бути перелік статутних органів політичної партії, порядок їх утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень.
Тож УДАР, для того, щоб з юридичної точки зору все виглядало досить пристойно та щоб не втрачати прихильності виборців, які ототожнюють УДАР виключно з Віталієм Кличком, включили до свого статуту розділ 9, яким передбачили таку собі посаду в партії, – Лідер Партії. Згідно статуту УДАРу – «Лідер Партії – особа, яка здійснила вагомий внесок у розвиток Партії, має беззаперечний авторитет, користується повагою серед членів Партії та якій, відповідно до Статуту, присвоєно почесне звання Лідера Партії». Завдяки такій еквілібристиці Кличко, залишаючись з однієї сторони «лідером» «УДАРУ», зміг вмоститися на двох стільцях – очолюючи іншу партію залишитись «лідером» власної політичної сили.
Окремо можна зупинитись також і на діяльності самої партії «УДАР». Очолюючи столицю, тобто очолюючи Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію (знову ж таки, за іронією, «вмостившись на двох стільцях») Віталій Кличко завдячуючи адміністративному ресурсу та постійній увазі медіа до власної персони й не дає забувати виборцю про свою політичну силу, яка, як вказувалось вище, має величезну кількість місцевих парторганізацій, депутатів та членів партії.
Однак, якщо заглянути на сайт НАЗК та вивчити Звіти УДАРУ про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, то виявиться, що партія ледь не жебракує, не дивлячись на таку потужну політичну діяльність в межах країни.
Так, у 2018 році у штаті партії налічувалось всього два працівника, які за весь рік отримали аж 59 454,41 грн. зарплати на двох (мінімальна зарплата у 2018 році становила 3 723 грн.). На оренду офісу партія витратила цілих 39 600,00 грн. Все це було профінансовано з внесків на підтримку політичної партії, яких за 2018 рік надійшло 142 400,00 грн.
У 2019 році ситуація сильно не змінилась – все ті ж два працівники, оренда, спонсорська допомога та внески для підтримання вигляду про хоча б якусь діяльність.
УДАР все ж таки веде агітаційну діяльність, але не партійним коштом, а як згадувалось вище, завдяки своєму лідеру.
На тому ж партійному сайті УДАРУ, який називається klichko.org, але на якому розміщена вся інформація про партію та в «шапці» якого вказано «Партія УДАР Віталія Кличка» можна ознайомитись з інформаційним бюлетенем «КЛИЧКО МЕР» в заголовку якого міститься пряме посилання на партійний сайт – вищезгаданий www.klichko.org . Цей бюлетень, яких на сайті, судячи з нумерації було розміщено аж 49 випусків, розповідає про діяльність лідера політичної партії «УДАР» на посаді мера та голови КМДА, тобто по суті є агітаційним матеріалом (тим паче, що містить у собі пряме посилання на сайт політичної партії).
А от замовником цього видання, тобто платником за виготовлення та друк, є не політична партія «УДАР», а фізична особа, судячи з прізвища та ініціалів – сам лідер партії – Кличко В.В. Власне, згідно до Закону «Про політичні партії в Україні», випуск таких матеріалів фізичною особою є спонсорською допомогою політичній партії, але у Звітах УДАРУ до НАЗК ці видання не відображені.
*Скріншоти з сайту www.klichko.org
Отже виходить, що надпотужна, з майже 600 партійними організаціями, 10 тисячами партійцями та 399 депутатами партія в дійсності вже п’ятий рік фактично не перебуває під керівництвом її засновника, а лише використовує прізвище та ім’я свого «лідера», а фінансування діяльності партії зводиться до утримання двох офісних працівників та оренди приміщення, судячи з партійної звітності.
А і дійсно, для чого утримувати величезний штат, витрачати партійні кошти на агітацію та ще й звітувати про це перед НАЗК, якщо це можна робити завдяки адмінресурсу та за кошти «статутного» лідера партії? Все одно мало хто з виборців буде розбиратись у всіх перипетіях цієї заплутаної історії.
Віктор Марусиченко, юрист
Громадський рух “Рідна країна”
