Міністерство культури засекретило біографію виконуючого обов’язки директора пам’ятки світового значення Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Нагадаємо, 31 серпня 2017 року мало відбутись вирішальне засідання конкурсної комісії, де мали визначити, хто буде наступним директором заповідника. Проте кворуму зібрати не вдалося. Представники від Мінкульту не з’явилися, а в міністерстві повідомили, що на їх офіційному сайті буде розміщена дата оголошення повторного конкурсного відбору. Пройшов майже рік, а коли будуть обирати нового директора невідомо й досі. Натомість, Міністерство культури одразу після саботажу конкурсу призначило в.о. невідомого нікому досі Рудника О.В., який до культури, заповідників чи музейної справи не мав жодного відношення.

Голова конкурсної комісії, яка намагалась в законний спосіб обрати директора заповідника в 2017 році, Олександр Федоренко з огляду на те, що Мінкульт затягує призначення дати проведення наступного конкурсу, звернувся до міністерства з офіційним зверненням надати для широкого загалу «автобіографічні дані та/або автобіографію виконуючого обов’язки директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Рудника Олександра Володимировича».

«Києвно-Печерський заповідник – це пам’ятка ЮНЕСКО, скарб світового значення, а ним майже рік керує невідомо-хто. Очевидно, майбутнє Лаври сьогодні під загрозою і не тільки через сумніви в компетентності Рудника. Ні для кого не секрет, що буферну зону планують забудувати друзі президента, і як ми всі розуміємо, там планують звести не лікарню чи школу, а багатоквартирний будинок з видом на Лаврську дзвіницю, — розповів Олександр Федоренко і додав: — Саме тому на цьому етапі їм потрібна своя людина, яка буде з усім погоджуватись. Заповідник в такому вигляді просто може втратити статус пам’ятки ЮНЕСКО. Одного дня українці через корупцію можуть залишитись без історичного об’єкту світового значення».

У відповіді Мінкульт прикривається Законом «Про захист персональних даних».

Цікаво, що сам Рудник в інтерв’ю телеканалу Радіо Свобода повідомив, що за освітою він є (цитуємо): «магістр управління міжнародних відносин».

Юрист Віктор Марусиченко зазначив, що в даному випадку посадовці дозволяють собі нехтувати вимогами чинного законодавства щодо поширення таких даних.

Персональними даними, згідно Закону України «Про захист персональних даних», є «відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована». Чіткого переліку таких даних Закон не містить, але, якщо виходити з логіки Закону, це дані, з яких чітко можна ідентифікувати особу, такі як:

  • повне ім’я (якщо воно ще не поширене);
  • індивідуальний податковий номер;
  • адреса місця проживання/реєстрації;
  • паспортні дані;
  • дата народження;
  • місце народження.

Нагадаємо, що це не перший випадок самовільного засекречення інформації про чиновників. Схожа ситуація склалася нещодавно і з призначенням директора департаменту туризму та курортів Мінекономрозвитку Оксани Сердюк, тоді міністерство теж послалося на Закон «Про захист персональних даних».