Про це говорив у своїй доповіді під час українсько-німецького семінару “Публічна історія та історична культура”.
Нині, попри втрату наших територій та фактичну війну з Росією, влада продовжує толерантний і ліберальний підхід у справі формування світоглядних засад сучасної Української Держави.
Всі нинішні уряди вважають НЕ ПОТРІБНИМ викладання історії України, української культури та мови для не гуманітарних факультетів вишів, майже 100-річна Національна академія наук живе власним «автономно-вмираючим життям», а політики – бізнесмени, менеджери і заочники – В ПРИНЦИПІ не розуміють важливості ДЕРЖАВНОЇ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ й ідей, цінностей і просвітництва для сучасної України.
ВСІ державні та політичні рішення не проходять належної фахової та експертної оцінки, саме тому вони неефективні й суспільно не сприйнятні.
Отож, без повернення науковців та експертів в систему ухвалення державних рішень, без творення УКРАЇНСЬКОЇ масової культури, без перемоги на історичному, культурному і мовному фронтах – годі сподіватися на військові перемоги!
Пам’ятаємо, що русифікована антиукраїнська приказка “Моя хата скраю” раніше звучала як “Моя хата скраю – першим ворога зустрічаю!”
Тож, змінюємо й староментальну особливість українців про те, що “якось-то воно буде” на нову -“БУДЕ ТАК, ЯК МИ ТОГО ПРАГНЕМО!”.
Блог Миколи Томенка
