Нашим «експертам» присвячується. Або чому Каталонія – не Луганда

Незважаючи на те, що нам в Україні достатньо вистачає власних проблем, змушений сказати кілька слів і щодо недавніх подій за Піренеями, себто в Королівстві Іспанія. І не тому, що так вже й перейнявся проведенням каталонського референдуму, а виключно після ознайомлення з реакцією нашої інтернет-спільноти на дані події. Бо дана реакція певним чином відображає рівень нашої культури, обізнаності, допитливості і просто здатності логічно мислити.

Найбільше вразило мене те, що купа народу ставить знак рівняння між нещодавніми подіями у Каталонії та так званими «референдумами» кримських та донецьких сепаратистів у 2014 році. Дописувачі на сторінках соцмереж проводять паралелі, вказуючи на нібито «однакові гасла». Зокрема, згадують давню байку щодо «Донбас годує Україну» та наводять приклади заяв каталонських політиків про «економічну успішність Каталонії» в порівнянні з рештою держави. Дехто порівнює технічні вади референдуму (незахищені бюлетені) з аналогічними моментами у «наших» сепарів зразка 2014 року. Ну і, звичайно, висуваються припущення щодо «російського сліду» у каталонських подіях.

Більш за все вражає небажання людей зробити елементарні кроки, перш ніж щось писати в блогах, або коментах. Тобто (не відходячи від комп’ютера!) «поритися» в Інтернеті, поцікавитися коренями проблеми. історією, зробити якісь логічні висновки.

Сучасна Каталонія веде свою історію від Графства Барселонського, яке виникло у 9 столітті в результаті запеклої боротьби європейців (франків та місцевих мешканців) проти арабської навали. З 10 по 12 століття Графство Барселонське було незалежною державою. В 12 столітті внаслідок династичної унії (тобто шлюбу графа Барселонського та принцеси королівства Арагон) Барселонське графство увійшло (на рівних правах!) до складу Арагонського королівства. Слід зазначити, що це не означало автоматичного «злиття» даних утворень. Каталонія зберігала за собою певні права і самобутність. Один лише цікавий факт: якщо в Арагоні кріпацтво було скасовано в 17 столітті, то в Каталонії його відмінили (після народного повстання) у 1486 році (в 15 столітті). І все це, незважаючи на те, що у 1469 році відбулася ще одна династична унія: об’єднання королівств Кастилії та Арагону. Тобто, як би не йшла історія, каталонці завжди намагалися зберігати власні права і свободи. У  1640 році у відповідь на тиск центрального уряду спалахнула Каталонська революція, відома також, як «війна женців». Було проголошено відділення Каталонії від Іспанського королівства. Повстання будо придушено тільки через 12 років! Іспанський король Філіп ІV в обмін на капітуляцію Барселони обіцяв підтвердити старовинні каталонські привілеї, що частково було виконано. (Вам це нічого не нагадує?).

У 1701 році почалася так звана «Війна за іспанську спадщину». У війні брали участь провідні європейські держави того часу, які (в залежності від політичних інтересів) підтримували кандидатів на іспанський трон. У 1705 році делегати Каталонії та представник англійської королеви уклали угоду про співпрацю. Угода передбачала участь Каталонії у війні в обмін на захист  каталонського парламентаризму, незалежно від результатів війни. Втім, під час укладення Утрехтської мирної угоди каталонців було зраджено англійськими міністрами. («Не в інтересах Англії зберігати каталонські свободи» – заявив  Болингброк , державний секретар з іноземних справ).  З липня по вересень 1714 року відбувся останній акт драми під назвою «Війна за іспанську спадщину». Зраджені своїми союзниками, каталонці відбивали облогу Барселони. 470 кавалеристів, 2000 піхотинців, 5000 ополченців та кілька гармат проти 40 тисяч солдатів, 80 гармат та 20 гаубиць. День поразки (11 вересня ) досі відзначається як Національний день Каталонії. Як пам’ять, як те, що забувати не можна.

Після «Війни за іспанську спадщину» (1701-1714) центральний уряд почав цілеспрямований наступ на каталонську ідентичність. Було остаточно скасовано всі привілеї та автономію, заборонено каталонську мову, зроблено все, щоб обмежити сфери її вживання (знов нічого не нагадує?).   У 1871 році відбулася ще одна спроба Каталонії відокремитися від Іспанії, яка також закінчилася невдало.

В 20 столітті Каталонія отримала автономний статус (у 1979 році). Каталонська мова отримує офіційний статус, а у Каталонії з’являється власний уряд – Женералітет.

Каталонці налічують більш ніж 8 мільонів осіб ( з яких 90 відостків проживають на території Іспанського Королівства). Вони також складають 61 відсоток населення Князівства Андорра. Крім того, каталонці є окремою нацією, яка не являється складовою частиною іспанської нації. І це визнаний у світі факт.

А тепер (враховуючи вищевикладене) хочеться почути: а за яким, вибачте, бісом, їх можна порівнювати з представниками Криму чи ОРДЛО? Яку націю репрезентують представники цих «утворень»? Яка «історія» стоїть за спиною, наприклад, населення (не народу!) Криму? Історія нащадків окупантів, привезених замість місцевого населення у 1944 році? А покидьки, які бігали по Донбасу з російськими ганчірками (поки їм не придумали «власний прапор» – частково вкрадений у героїв Конфедеративних Штатів Америки). Вони який народ представляють? А щодо законності каталонського референдуму… А чи пам’ятаєте ви, мої шановні ровесники і люди старшого віку (бо молодь цього не знає), як соромливо відверталися від України Європа і США  у 1990-1991 році? Ну дуже не хотілося ім, щоб ядерний монстр під назвою СРСР розвалився на декілька держав. І начхати їм було на Україну. А органи центральної влади СРСР розказували, що непередбачено законами і Конституцією референдум про вихід зі складу «єдиної держави». І взагалі вихід непередбачений. Нічим. Сидіть і не рипайтесь. Але… Народ має ПРАВО! І не принижуйте каталонців, порівнюючи їх з тими, хто народом ніколи не був. І не підносьте безродне бидло, профінансоване Росією до рівня каталонців – гордого, незалежного народу. Бо такий підхід принижує нас. Українців.