Хто кришує ігри?

Якось, черговий раз, йдучи київськими вулицями і наштовхнувшись поглядом на яскраву вивіску, запитав себе: чи знають наші громадяни про те, що гральний бізнес в Україні заборонено? Виходячи з того факту, що в Києві та інших містах України практично відкрито діють численні заклади грального бізнесу, виникає думка, що велика кількість людей навіть не в курсі про заборону грального бізнесу в країні. А заборона ця існує з 2009 року. Встановлено її Законом України і за межі поняття «азартні ігри» там винесено досить чіткий перелік.  Не буду обтяжувати увагу читачів, мушу лише зауважити, що з точки зору Закону всі ці діючі під виглядом «лотерей», «інтернет-клубів» казино, зали гральних автоматів і тому подібні заклади – абсолютно неприпустиме явище. Про це постійно повідомляється у засобах масової інформації, з цим явищем борються небайдужі громадяни, постійно йдуть дискусії на всіх рівнях щодо вирішення зазначеної проблеми, однак азартні ігри, попри їх заборону, продовжують приносити нелегальні прибутки їх організаторам, «інтернет-клуби», навіть не приховуючись, продовжують свою діяльність, у чому можна пересвідчитись, пройшовшись будь-яким районом міста Києва.

Звичайно, питання це неодноразово дискутувалося. Прихильники легалізації ігорного бізнесу наполягають перш за все на тому, що заборона просто загнала бізнес у підпілля, що призводить до його криміналізації, розвитку корупції (зокрема, «кришування правоохоронними органами») та рух величезних коштів, які неоподатковуються.

Спроба легалізації ігорного бізнесу в Україні в 2014 була ініційована Урядом в якості законопроекту, зустріла критику з боку окремих депутатів і необхідної кількості голосів не набрала.

І от, зовсім свіжа новина:

5 травня цього року Міністерством фінансів України на власному сайті було розміщено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей та встановлення розміру плати за видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей».

Ознайомившись із вказаним документом, навіть людині, далекій від юриспруденції та грального бізнесу, стає зрозуміло, що метою прийняття Ліцензійних умов є зовсім не врегулювання лотерейного бізнесу, а навпаки: створення умов для легалізації азартних ігор, корупції, і, що саме небезпечне, такі умови створюються лише для одного суб’єкта господарювання.

Ліцензійні умови, при більш детальному вивченні, містять ще безліч положень, які викликають сумнів щодо їх практичності та відповідності законодавству, але основна ідея Умов зрозуміла – легалізувати гральний бізнес під одного суб’єкта господарювання.

На даний час Міністерством фінансів України пропонується створення абсолютної монополії під одне приватне підприємство – Українську національну лотерею, яка, зважаючи на відсутність відповідних положень у запропонованих Мінфіном Ліцензійних умовах, може контролюватись будь-ким, оскільки розкриття кінцевих власників не передбачається. Заплативши один раз за ліцензію відносно невеликі кошти така компанія за відсутності контролю з боку держави (це також не передбачається Ліцензійними умовами) отримає необмежені можливості у проведенні не тільки лотерей, але і азартних ігор під виглядом так званих «лотерей з візуалізацією» та «лотерей тото». Передбачена окрема плата за влаштування таких «підвидів лотерей» містить в собі просто кричущу корупційну складову. Ще більше умов для легалізації азартних ігор містить передбачене Ліцензійними умовами право оператора, який отримав ліцензію, «продавати» право проведення лотерей окремим розповсюджувачам.

Прийняття Ліцензійних умов, у вигляді, запропонованому Мінфіном, призведе до легалізації існуючого на сьогодні підпільного та непрозорого грального ринку, без урахування будь-яких, крім декларативних, інтересів держави та суттєвого збільшення надходжень до бюджету. Після прийняття таких Ліцензійних умов нелегальні гральні зали стануть «розповсюджувачами лотерей» і будуть проводити вже легальні азартні ігри під вивіскою «державної лотереї» без будь-якого контролю з боку держави та без будь-якої можливості припинити їх діяльність.

Запропонований проект Ліцензійних умов розроблений чиновниками, які не зацікавлені в урегулюванні ринку лотерей в Україні та в ефективності наповнення бюджету, вказаний проект лобіює інтереси одного суб’єкта господарювання та направлений на створення умов для корупції.

Враховуючи все, вищенаведене, автор звернувся до Голови Державної регуляторної служби України з проханням: об’єктивно та неупереджено надати оцінку викладеним у даному зверненні фактам, уважно вивчити запропонований Міністерством фінансів України вищезазначений проект постанови Кабінету Міністрів України та не допустити його прийняття у запропонованому Міністерством фінансів вигляді.